Ухвала суду № 40521283, 25.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2014 рокусправа № 804/5828/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Борисова Ю.В. (дов.від 23.06.2014 р.), Щеглов М.М. (дов.від 23.06.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/5828/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕКОЛОГІЯ"

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про

про визнання акту протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"24" квітня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕКОЛОГІЯ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 року

№0000571510, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 145 405 грн., а саме за основним платежем на суму 116 324 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 29 081 грн.

№0000581520, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138 482, 50 грн., а саме за основним платежем на суму 110 786 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27 696, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з ПП "Транс Атлантика Сервіс", ПП "Екоскан Сервіс", ПНВП "Техніка" підприємства зареєстровані в установленому порядку, у тому числі як платники податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість та на прибуток підприємств.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/5828/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕКОЛОГІЯ" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання акту протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням обставин, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, що в свою чергу, свідчить про помилковість висновків податкового органу, про нікчемність правочинів позивача з зазначеними контрагентами.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/5828/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані висновками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача. Вважає, що суд не врахував даних податкових перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких майже по всіх взаємовідносинах контрагентів з позивачем податковим органом встановлено відсутність фактичного постачання товарів, виконання робіт чи надання послуг, що свідчить про протиправність формування податкового кредиту Товариством.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав/ для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, з 26 березня 2013 року по 01 квітня 2013 року фахівцями Дніпропетровської МДПІ проведено документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ НВП «Промекологія» по взаємовідносинам з ПНВП «Техніка» за серпень 2012 року, ПП «Екоскан Сервіс» за листопад, жовтень 2012 року, ПП «Транс Атлантика Сервіс» за травень, червень,липень 2012 року.

За результатами перевірки 04.04.2013 року складено акт № 350/150/31049140, я кому зафіксовано виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, а саме:

порушення вимог п.198.1,п.198.3,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ НВП «Промекологія» завищено суму ПДВ у розмірі 110 786 грн.;

- порушення п.п.135.5.11, п.п. 135.5.14,п.135.5 ст. 135, п.137.4.ст. 137,п.п.138.1.1, п. 138.1,п. 138.1 ст. 138,п.п. 139.1.1,п.п.139.1.9,п.139.1 ст. 139,п. 198.1,п.198.3,п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ НВП «Промекологія» занижено податок на прибуток на загальну суму 116 324 грн.

Висновки здійснені відповідачем на підставі актів перевірок в свою чергу вказаних підприємств, якими зафіксовані порушення вказаними контрагентами позивача ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а також на підставі наявності порушених кримінальних справ щодо посадових осіб деяких з перелічених контрагентів позивача (ПНВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «Транс Атлантика Сервіс»).

При цьому, наведені доводи скаржник обґрунтовує результатами таких перевірок постачальників позивача щодо взаємовідносин з третіми особами, з яких вбачається відсутність деяких за місцезнаходженням, недекларування податкових зобов'язань, відсутність трудових та інших ресурсів для проведення господарської діяльності тощо.

Таким чином, на думку відповідача, Товариством сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі документів (накладні, податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки), що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки, враховуючи нікчемність правочинів з вищевказаними підприємствами, такі первинні документи не підтверджують факти здійснення господарських операцій, що призвело до завищення ТОВ НВП «Промекологія» податкового кредиту на суму 110 786 грн., в тому числі за травень 2012 року в розмірі 4 550 грн., за червень 2012 року в розмірі 9 875 грн., за липень 2012 року в розмірі 19 123 грн., за серпень 2012 року в розмірі 6 925 грн., за жовтень 2012 року в розмірі 34 388 грн., за листопад 2012 року в розмірі 35 925 грн. та завищення валових витрат ТОВ НВП «Промекологія» у розмірі 116 324 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року на суму 15 146 грн.,за 3 квартал 2012 року на суму 27 350 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 73 828 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000571510 від 16.04.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 145 405 грн., а саме за основним платежем на суму 116 324 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 29 081 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 0000581520, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 138 482,50 грн., а саме за основним платежем на суму 110 786 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27 696,50 грн.

Не погодившись з позицією податкового органу позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представника позивача, ТОВ НВП «Промекологія» укладено договори з надання послуг з «ПНВП «Техніка» №1707/12-Т від 17.07.2012 року, з ПП «Транс Атлантика Сервіс» №03/05-12 від 03.05.2012 року, ПП «Екоскан Сервіс» №2509/2012-5 від 25.09.2012 року.

Положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності реального надання (отримання) послуг та безпосереднього зв'язку витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Реальність виконання укладених угод підтверджена належним чином сформованою первинною документацією, а саме акти прийому передачі виконаних робіт що підтверджують фактичне надання замолених послуг; платіжні доручення, що свідчать про факт оплати виконаних послуг; виписки з банківських рахунків позивача, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської діяльності; податкові накладні, які обґрунтовують правомірність формування податкового кредиту.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ПНВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «Транс Атлантика Сервіс», статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ПНВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «Транс Атлантика Сервіс», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Використання позивачем придбаних у ПНВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», ПП «Транс Атлантика Сервіс» послуг у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що всі придбані у підприємств послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та правомірно віднесено до валових витрат суми коштів сплачених за них.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за відносинами із сумнівними контрагентами, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Проте, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Конституцією України, а саме приписами ст. 61, закріплено індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги, в яких відповідач констатує, жодним чином непідтверджені та необґрунтовані факти сумнівності контрагентів позивача, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повному дослідженні всіх обставин по справі та ретельному дослідженні наданих до суду доказів. Судом здійснено аналіз встановлених обставин та надано вірну оцінку спірним правовідносинам, під час вирішення спору, судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Передбачених ст. 202 КАС України, обставин для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/5828/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 р. у справі № 804/5828/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко