Ухвала суду № 40521280, 04.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2014 рокусправа № 808/5559/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Коломоєць О.А., Неткал О.О. (дов.від 03.09.2014 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 808/5559/13-а

за позовом Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Запоріждіпроводгосп"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 №0000872212 та №0000882212, -

ВСТАНОВИВ:

"17" червня 2013 р. Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "Запоріждіпроводгосп" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0000872212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 210 грн. і 4 302,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000882212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22 416 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу, і як наслідок протиправністю винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки укладені позивачем договори мали реальний характер - роботи пов'язані з чищенням свердловин ерліфтом та прокачування свердловин насосом, виконані контрагентом у повному обсязі та оплачені позивачем в повному обсязі, дані обставини підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 808/5559/13-а адміністративний позов Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Запоріждіпроводгосп" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 №0000872212 та №0000882212 - задоволено.

Постанову суду мотивовано доведенням факту реальності господарських операцій позивача та встановленням правомірності формування податкового кредиту та валових витрат. Судом зазначено, що відповідальність суб'єкта господарювання є індивідуальною, і норми податкового законодавства не ставлять податковий облік платника податків в залежність від дій третіх осіб.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 808/5559/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу встанови обставини по справі, та не приділив уваги тому факту, що контрагент позивача не мав матеріально технічних можливостей та будь-яких інших засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, що в свою чергу свідчить про нереальність господарських операцій позивача та, як наслідок, завищення валових витрат та безпідставне формування податкового кредиту платником податків.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 25.02.2013 року по 01.03.2013 року посадовими особами ДПІ проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» з питань оподаткування податком на додану вартість за грудень 2011 року та включення до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік. За результатами перевірки складено акт перевірки від 11.03.2013 № 35/22-12/01039228, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п.п. 198.1, 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму ПДВ за період грудень 2011 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 17 210грн.;

- п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011року по 31.12.2011 року на суму 22 416 грн.

Відповідач, спираючись на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та реальності і повноти їх відображення в обліку, враховуючи відсутність у товариства матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, дійшов до висновку, що позивачем протиправно завищено валові витрати та податковий кредит за рахунок здійснення операцій з ТОВ «ВК Віконні системи», які не направлені на реальне настання правових наслідків, оскільки діяльність контрагента позивача визнана такою, що спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі акту перевірки відповідачем 25.03.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000872212, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 210 грн. і 4 302,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000882212, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 416 грн.

За результатами адміністративного оскарження винесені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга позивача - без задоволення. Не погодившись з позицією податкового органу, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДРПВІ «Запоріждіпроводгосп» (Генпідрядник) укладено з ТОВ «ВК Віконні системи» (Субпідрядник) угоди від 25.10.2011 року №21-11 та №23-11 від 05.11.2011 на виконання робіт по прочищенню свердловин ерліфтом та прокачування насосом.

Відповідно до умов договору позивач отримав послуги згідно акту прийому-передачі від 09.12.2011 р. виконаних робіт по договору № 23-11 від 05.10.2011 р. на виконання робіт по чищенню свердловин ерліфтом та прокачування свердловин насосом на господарсько-питному водозаборі м. Енергодар на загальну суму 42 510,80 грн., в т.ч. ПДВ - 7 085,13 грн.; акту прийму-передачі від 01.12.2011 р. по договору №21-11 від 25.10.2011 року виконаних робіт по прочищенню свердловин на загальну суму 29 841,58 грн., в т.ч. ПДВ - 4 913,60 грн.

10.10.2011 року позивачем з ТОВ «ВК Віконні системи» укладено договір оренди від 10.10.2011 року на оренду трактора та компресора, відповідно до умов якого ТОВ «ВК Віконні системи» (орендодавець) надає, а ДРПВІ «Запоріждіпроводгосп» (орендар) отримує в платне користування визначене умова договору обладнання. Відповідно до акту приймання-передавання послуг від 20.12.2011 року позивачем отримано послуги по наданню в оренду майна на загальну суму 31 265 грн., в т.ч. ПДВ 5 210,83 грн.

Вартість виконаних робіт включена позивачем до складу валових витрат у ІУ кварталі 2011 року у розмірі 86 048 грн. До податкового кредиту у грудні 2011 року віднесено суму ПДВ за даною угодою в розмірі 17 209,56 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту ґрунтуються на відсутності факту підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи».

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості даних висновків податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

На підтвердження факту виконаних робіт позивачем надано податкову накладну від 01.12.2011 № 37 на суму 29481,58 грн., від 09.12.2011 №38 на суму 42510,80 грн.; від 20.12.2011 №39 на суму 31265,00 грн. видані ТОВ «ВК «Віконні системи; реєстр виданих та отриманих податкових накладних; акти приймання-передавання виконаних робіт; виписки банку про оплату позивачем наданих послуг.

Всі податкові та видаткові накладні складені сторонами у відповідності вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів підряду та оренди, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ДРПВІ «Запоріждіпроводгосп», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведення податковим органом збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем робіт виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості робіт до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та вважає, що судом вмотивовано визнано оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 808/5559/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 808/5559/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко