Ухвала суду № 40521279, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 804/11542/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Кононович О.М. (дов.від 04.09.2012 року)

відповідача: - Колупаєв О.В. (дов.від 13.01.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 р. у справі № 804/11542/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Захист"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,-, -

ВСТАНОВИВ:

"30" серпня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма-Захист" звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0002852203 про стягнення з ТОВ «Сігма-Захист» донарахованої суми з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 38 312,96 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 19 156,46 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до невірного висновку при розрахунку фінансового результату від проведеної операції на експорт, виходячи з від'ємного значення, отриманого шляхом віднімання від суми закупівлі товару з ПДВ (229 877,76 грн.) та суми реалізації продукції за кордон без ПДВ (200 285,84 грн.), оскільки такий принцип визначення збитковості операції не відповідає принципам бухгалтерського обліку так як фактично позивач від вищевказаної операції отримав прибуток у сумі 8 721,04 грн. За таких обставин, на думку позивача, висновки відповідача про завідому збитковість експортної операції є помилковим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 р. у справі № 804/11542/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Захист" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення,- задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем та контрагентом визначені ціни на товар відповідно до вимог податкового законодавства у зв'язку з чим господарські операції за даними договорами не є збитковими, а є законними, з підтвердженням їх економічної обґрунтованості.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 р. у справі № 804/11542/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не дослідив всі обставини, що мають значення для повного вирішення спору по суті. Скаржник вказує на те, що реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави вважати, що купівля цього товару та його подальшої реалізація на експорт згідно з ціною договору нижчою від ціни придбання не зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності. Наведене свідчить про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди - на несумлінність платника та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Сторони під час апеляційного перегляду справи надали необхідні пояснення та підтримали позиції викладені в апеляційній скарзі те запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, фахівцями податкового органу, на підставі наказу від 12.07.2013 р. №40 відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1. ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сігма-Захист» (позивач) з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 29.07.2013 р. №187/224/32324253, в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме: порушення позивачем п.п.14.1.179, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, з урахуванням норм п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого Товариством занижено суму податку на додану вартість за квітень 2013 р. на загальну суму 38 312,96 грн.

На підставі проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що діяльність з реалізації продукції, а саме вироби з теплоізоляційних матеріалів на експорт є нетиповою дія ТОВ «Сігма-захист», основним видом діяльності якого є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту та вказано, що дані обставини дають підстави стверджувати, що купівля продукції та її подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого Товариства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Податковим органом зазначено, що наявність цих ознак свідчить про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди - на несумлінність платників податків та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод. Крім цього, наявність наступних обставин може свідчити лише про направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди переважно чи за рахунок бюджету, а саме відсутність економічного ефекту від укладених угод.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.08.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002852203 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 38 312,96 грн. та штрафної (фінансової санкції) у сумі 19 156,46 грн.

Вважаючи рішення протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси суб'єкта господарювання, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Щодо фактичних обставин справи в хронології їх виникнення, то судом першої інстанції встановлено та підтверджено колегією суддів, що 04.02.2013 року між ТОВ «Сігма-захист (покупець) та ТОВ «Синтез» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №04/02/1-2013, згідно якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, що викладені в договорі товар асортимент, кількість, ціна та умови поставки якого вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною.

На виконання договору, TOB «Синтез» поставило, а TOB «Сігма-Захист» отримало товар, а саме: вставки МКРВ-340 №5 на суму 123 648 грн. у т.ч. ПДВ 20 608 грн. та вставки МКРВ-340 №8 на суму 106 229,76 грн. у т.ч. ПДВ 17 704,96 грн.

Таким чином, позивач придбав у TOB «Синтез» товар на суму 229 877,76 грн. у т.ч. ПДВ 38 312,96 грн. та передав його на відповідальне зберігання продавцю, про що між сторонами укладено договір про відповідальне зберігання №05/02-хр від 05.02.2013 року.

04.03.2013 року між позивачем (комітент) та TOB «Синтез» (комісіонер) укладено договір комісії №04/03/1-2013, відповідно до предмету якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені зовнішньоекономічні угоди з продажу товарів, ціна та кількість яких визначаються сторонами у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

У подальшому TOB «Синтез», на виконання умов договору комісії, діючи від імені позивача, продано визначений угодою товар іноземному контрагенту за ціною, визначеною без урахування ПДВ, як це передбачено, ст.195 ПК України, а саме за 200 285,84 грн.

Відповідно до пояснень представника відповідача, встановлено, що висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту обґрунтований збитковістю експортних операцій. З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт продукції (виробів з теплоізоляційних матеріалів) згідно з вантажними митними деклараціями із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію, фінансовий результат від проведених експортних операцій є збитковим, а саме: по вантажним митним деклараціям №110040000/2013/002318 від 15.04.2013 року та №110040000/2013/002317 від 15.04.2013 року, є збиток на суму 29 591,92 грн.

Тобто, до складу ціни реалізації на експорт ТОВ «Сігма-захист» не включені всі витрати, понесені у зв'язку з придбанням та реалізацією, що призвело до збитковості проведених операцій.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у т.ч. операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Податковий кредит сформований позивачем у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (постачання товарів на митній території України та вивезення товарів у режимі експорту) у межах господарської діяльності ТОВ «Сігма-захист», за результатами якої отриманий та задекларований дохід.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Положеннями п.39.14 ст. 39 Податкового кодексу України, визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

При визначенні податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з поставки товарів ТОВ «Сігма-захист» виходило з договірних цін, які встановлені стороною контракту та відповідають рівню звичайних цін. Протилежного податковим органом не доведено.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що правильність та правомірність відображення в податковому обліку операцій з придбання та продажу експортної продукції за період квітень 2013 року сформовано на підставі належним чином наступних оформлених первинних документів.

Так, на підтвердження реальності виконання укладених правочинів та правомірності їх от ображення в податковому обліку, позивачем надано копії укладених договорів, додатки до них, специфікації тощо, отримання товару за договором купівлі-продажу №04/02/1-2013 від 04.02.2013 року підтверджено видатковими накладними; податкові накладні, виписані ТОВ «Синтез» підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, за сплаченими сумами ПДВ. Копії договору, а також акт приймання-передачі товару, розрахункові документи, податкові накладні підтверджують правомірність та реальність угоди відповідального зберігання №05/02-хр від 05.02.2013 року. На підтвердження виконання умов договору комісії позивачем надано видаткові накладні, вантажно-митні декларації №110040000/2013/002318 від 15.04.2013 р. на суму 107 668,11грн. та №110040000/2013/002317 від 15.04.2013 р. на суму 92 617,73 грн., прибуткову накладну, акт надання послуг., звіт комісіонера, рахунки на оплату, міжнародні транспортні накладні, акт прийому-передачі наданих послуг., сертифікати на товар, акти виконаних робіт Державною фітосанітарною інспекцією Дніпропетровської області, рахунок-фактура та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) тощо.

Відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ «Синтез» виписало ТОВ «Сігма-захист» податкові накладні від 10.04.2013 року та 14.04.2013 року.

Сума податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту в квітні 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які включені до складу додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2013 року.

Таким чином реальність здійснення господарських операцій повністю підтверджена позивачем на підставі оформлених належних чином первинних документів. Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що Товариство мало на меті отримання доходу від здійснюваної господарської діяльності, та керуючись наведеними нормами Податкового кодексу України мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у квітні 2013 року.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем товару за ціною, нижчою від його придбання, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з закупівлею товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Безпідставним також є послання скаржника на те, що при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт товару згідно з вантажними митними деклараціями із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію, фінансовий результат від проведених експортних операцій є збиток на суму 29 591,92 грн. Такі доводи податкового органу є помилковими та не відповідають реальним обставинам формування податкового кредиту, оскільки, представником відповідача не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної продукції та подальшою реалізацією цієї ж продукції.

Нормами п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до положень п.п. 14.1.228 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Так, згідно з п. 10 Положення(стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (надалі за текстом - ПБО-9). У положеннях п. 9 ПБО-9 (наказ Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.) передбачено перелік фактичних витрат, що формують первісну вартість товарів, придбаних за плату. До них відносяться:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оскільки ПДВ згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами Податкового кодексу України, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до пп. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України складає 0%.

Отже розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість із цих витрат не враховується. Тому сума витрат за операцією по придбанню позивачем виробів з теплоізоляційних матеріалів, які в подальшому було реалізовано, без врахування ПДВ 38 312,96 грн., складає не 229 877,76 грн., як зазначає відповідач, а 191 564,80 грн. Звідси операцію з експорту товару не є збитковою, тому що фінансовий результат (дохід) від експортної операції становить 200 285,84 грн. - 191 564,80 грн. = 8 721,07 грн.

Господарським кодексом України у ст. 42 передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у ст.3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також, Податковим кодексом України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

В свою чергу діюче законодавство визначило прибуток (доход) суб'єкта господарювання як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 Господарського кодексу України).

Таким чином, прибуток - це мета всій діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає відповідач.

Господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст.139 Податкового кодексу України (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 р. у справі № 804/11542/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 р. у справі № 804/11542/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко