Ухвала суду № 40504352, 19.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2014 року

справа № 0870/7075/12-06

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року у справі №0870/7075/12

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»

про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 11 890 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя (далі по тексту – позивач, орган Пенсійного фонду) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ» (далі по тексту – ТОВ «Сантехніка ЗАЗ», відповідач) заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з квітня 2012 року по червень 2012 року у розмірі 11890,46грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на Закон України «Про пенсійне забезпечення», ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.6 Інструкції про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-1, та зазначив, що на відповідача покладено обов’язок відшкодувати витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач стверджує, що відповідач своєчасно не проводить розрахунки з Пенсійним фондом, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за період з квітня 2012 року по червень 2012 року у розмірі 11890,46грн. З урахуванням того, що відповідачем самостійно не сплачена сума заборгованості, позивач наполягав на судовому вирішенні даного спору.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. При цьому суд визначився щодо наявності заборгованості відповідача у розмірі 11890,46грн та відсутності доказів її погашення, тому визнав обґрунтованими позовні вимоги і стягнув з ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» 11 890,46грн. витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд невірно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, не врахував, що суми, заявлені у позові як «заборгованість», не узгоджені в установленому законом порядку. Окрім того, апелянт зазначає, що судом не досліджено наявність понесених позивачем витрат, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують здійснення спірних виплат пенсійним органом. З урахуванням зазначеного, апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги; просить постанову суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 №1058 (надалі - Закон № 1058, набув чинності з 01.01.04р.).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини показав наступне.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом №1058. У відповідності до ч.2 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (36-2003-п) та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Так, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди застрахованим вищезгаданим особам пенсії призначаються за нормами Закон №1058 у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону №1058, тобто на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( далі - Закон №1788).

Згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

-чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

-жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівники, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до абз.4 п.1 ч.2 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону №1058 підприємства і організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100 відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку мають здійснюватись з урахуванням вищезазначених норм.

Суд виходив з того, що якщо працівнику призначено пенсію відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах покриваються підприємством, робота на якому дає право на пільгову пенсію.

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі по тексту – Інструкція).

Визначення сум до відшкодування, формування розрахунків фактичних витрат здійснюється органами Фонду. Встановлено єдиний порядок як для відшкодування пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» так і інших видів пільгових пенсій. При цьому не відбувається щомісячного узгодження сум до відшкодування. Розрахунок надсилається раз на рік, до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства вносять плату щомісяця до 25-го числа.

У відповідності до пп.6.8 п.6 Інструкції підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про неузгодженість суми, що заявлена у позові, проте не спростовує даних позивача. Разом з тим, на момент прийняття оскаржуваного судового рішення доказів сплати у повному обсязі або частково суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які працювали на підприємстві та яким призначена пільгова пенсія відповідачем не надано. Відповідних документів не надано і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, матеріали справи підтверджують наявність у відповідача зобов’язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком 1, яке виникло за період з квітня 2012 року по червень 2012 року у розмірі 11890,46грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195,196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року у справі №0870/7075/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року у справі №0870/7075/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна