Ухвала суду № 40504303, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" грудня 2013 р. справа № 0870/4680/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Шелеповій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2012 р.

у справі № 0870/4680/12

за позовом Бердянської районної ради (далі - позивач)

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2012 року № 0000142211.

Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2012 р. № 0000142211.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що помилковим є твердження суду першої інстанції, що кошти отримані продавцем послуг щодо об'єктів нерухомості не є доходом позивача, а є видатками спеціального фонду районного бюджету. Продавцем послуг є позивач, він і проводить розрахунки за спожиті послуги, тому він і є суб'єктом, якому витрати на ці послуги відшкодовуються. Вважає, що не можуть відноситися до видатків кошти, які надходять до установи.

У судовому засіданні представники позивача - Марухняк О.Є. та Міщенко Д.О. заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представників позивача та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 19.01.2012 року по 27.01.2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти та своєчасності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 03.02.2012 року № 010/23-108/25219455 (а.с. 16-22), відповідно до висновків якого з боку позивача встановлені наступні порушення:

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 185, 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати на суму 161 341,19 грн., а саме за липень 2010 року на суму 4 324,23 грн., за серпень 2010 року на суму 3 912,09 грн., за вересень 2010 року на суму 4 121,35 грн., за жовтень 2010 року на суму 4 178,07 грн., за листопад 2010 року на суму 8 432,66 грн., за грудень 2010 року на суму 3 208,02 грн., за січень 2011 року на суму 9 350,41 грн., за лютий 2011 року на суму 5 520,50 грн., за березень 2011 року на суму 29 886,16 грн., за квітень 2011 року на суму 15 999,23 грн., за травень 2011 року на суму 4 756,42 грн., за червень 2011 року на суму 4 778,91 грн., за липень 2011 року на суму 5 050,02 грн., за серпень 2011 року на суму 5 053,27 грн., за вересень 2011 року на суму 5 112,15 грн., за жовтень 2011 року на суму 6 799,66 грн.

Позивачем до податкової служби 13.02.2012 року були надані заперечення №01-19/101 на Акт перевірки щодо незгоди з викладеними у ньому висновками (а.с. 28-29).

Відповідачем 20.02.2012 року надано відповідь № 1981/10/23-112 у якій зазначено, що висновки Акта перевірки є правомірними (а.с. 32-35).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000142310, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з ПДВ на загальну суму 184 104,58 грн., з яких за основним платежем на 161 341,19 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 22.763,39 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0000142211, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 36 752,34 грн., з яких за основним платежем на 31 456,82 грн. та штрафні (фінансові) санкції) - 5 295,52 грн. (а.с. 8, 9).

Позивачем в адміністративному порядку до органів податкової служби оскаржувалось податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000142310.

Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.02.2012 року № 0000142310 відкликано 15.05.2012 року, а саме з дня надходження податкового повідомлення рішення від 15.05.2012 року № 0000142211 до відповідача.

Відповідач в ході проведення перевірки встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду отримував наступні види доходів: дохід від реалізації об'єктів нерухомості; дохід від орендної плати, дохід від отримання відшкодування комунальних послуг від орендарів.

На підставі рішення ДПС у Запорізькій області від 04.05.2012 року № 1882/1010 «Про результати первинної скарги» (а.с. 10-14), податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000142310 скасовано в частині суми 129 884,37 грн., яка була донарахована до основного платежу та 17 467,87 грн. штрафних санкцій. підставою для зменшення донарахованої суми податкових зобов'язань з ПДВ є виключення з об'єкту оподаткування з ПДВ операції з реалізації об'єктів нерухомості та доходу від орендної плати.

На підставі вищезазначеного рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 00001422211 про донарахування ПДВ в розмірі 31 456,82 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 5 295,52 грн.

Донарахування ПДВ за результатами розгляду первинної скарги здійснювалось шляхом включення до об'єкту оподаткування з ПДВ операцій з отримання платником податків від відшкодування орендаторами вартості комунальних послуг, як балансоутримувачем нерухомого майна.

Відповідач зазначає, що позивачем загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, протягом 12 календарних місяців перевищила встановлений законодавством обсяг 300 000 грн., а отже на думку контролюючого органу згідно з приписами пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач повинен був подати, але не подав, заяву про реєстрацію його як платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не погодився з даним твердженням відповідача та виходив з норм Бюджетного кодексу України, а саме кошти, які надходили по договору на відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю не є доходом позивача, а надходять до спеціального фонду районного бюджету, який приймається позивачем на кожний рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем для забезпечення роботи об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на балансі позивача були укладені договори про надання послуг з власниками ресурсів, а саме:

- договір з ТОВ «Чиста вода-Бердянськ» (далі Виконавець) від 01.04.2009 року № 173 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 68), в якому зазначено, що Виконавець зобов'язується забезпечувати об'єкти Абонента (Бердянської районної ради) водопостачанням та водовідведенням, а Адонент в свою чергу своєчасно та в повному обсязі оплачувати за надані його об'єктам послуги;

- договір з ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» (далі Постачальник) від 01.11.2009 року № 571 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення (а.с. 69), відповідно до якого Постачальник зобов'язується відпускати теплову енергію на потреби опалення об'єктів Споживача (Бердянської районної ради), а останній одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору;

- договір з ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» від 20.01.2011 року № 571 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення (а.с. 72), відповідно до якого Постачальник зобов'язується відпускати теплову енергію на потреби опалення об'єктів Споживача (Бердянської районної ради), а останній одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору;

- договір з ВАТ «Запоріжжяобленерго» (далі Постачальник) від 05.02.2007 року № 962 про постачання електричної енергії (а.с. 71), відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу (Бердянській районній раді) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії;

- договір з ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 01.03.2011 року № 45 про постачання електричної енергії (а.с. 70), відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу (Бердянській районній раді) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії.

З аналізу вищезазначених договір колегія суддів доходить висновку, що комунальні послуги за які орендарі здійснювали плату не надавались безпосередньо позивачем, проте оплата за них здійснювалась саме через Бердянську районну раду.

Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774 в редакції наказу Фонду державного майна України від 09.08.2007 року № 1329, зареєстрованого в Мінюсті України 27.08.2007 року за № 980/14247 затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

В п. 5.13 Розділу 5 «Обов'язки Орендаря» Типового договору зазначено, що в обов'язки орендаря входить здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю».

Колегія суддів зазначає, що для відшкодування комунальних витрат балансоутримувач виставляє орендарю рахунки лише на витрати. Причому акти виконаних робіт чи наданих послуг не виписуються, оскільки послуги надають інші підприємства, а балансоутримувач тільки компенсує понесені витрати. Відновлення касових видатків оформляється листом довільної форми, який подається до органу Державного казначейства, де відкрито реєстраційні рахунки, а відновлення фактичних видатків оформляється бухгалтерською довідкою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір про відшкодування витрат укладається на виконання договору оренди та відповідно діє протягом терміну дії договору оренди.

Рішенням ДПС у Запорізькій області від 04.05.2012 року № 1882/1010 «Про результати первинної скарги» підтверджено той факт, що операції по передачі позивачем в оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Бердянського району не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки об'єкти нерухомості щодо забезпечення яких комунальними послугами позивач укладав договори не є власністю позивача.

Відповідно до п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої КМУ України від 04.10.1995 року № 786 витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибуткової території розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло - і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі».

Отже кошти, які надходили позивачу від орендарів є видатками спеціального фонду районного бюджету (код КТКВ 010116 - органи місцевого самоврядування, видатки комунальних послуг та енергоносії).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищезазначеної норми колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено факт використання коштів, які надходили до спеціального фонду позивача від орендарів по відшкодуванню вартості комунальних послуг, як власних надходжень установи.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2012 р. у справі №0870/4680/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун