Ухвала суду № 40504299, 17.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2014 року

справа № 2а/0470/5950/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі № 2а/0470/5950/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ»

до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,–

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, визнати протиправними дії щодо коригування показників податкової звітності за червень 2011 року на підставі акту перевірки від 27 січня 2012 року, зобов’язати відновити показники податкової звітності за червень 2011 року шляхом відображення в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» суми податковою кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість, включені позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, а також визнати відсутність повноважень у відповідача із самостійного тлумачення правочинів і визнання їх недійсними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії щодо коригування показників податкової звітності за червень 2011 року на підставі акту перевірки від 27 січня 2012 року, зобов’язано відновити показники податкової звітності за червень 2011 року шляхом відображення в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» суми податковою кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість, включені позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року. В решті позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 77-83).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби – Лівобережною об’єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У судовому засіданні представник Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» направлено лист від 02 листопада 2011 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань визначення правомірності декларування показників у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року з повним переліком всіх документів, які повинен надати платник податків на підтвердження зазначених вище обставин, який отримано позивачем 14 грудня 2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв’язку, є розрахунковий документ встановленої, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

При цьому, розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв’язку, але він не дає можливості перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

В свою чергу вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв’язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв’язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Таким чином, належним доказом надіслання суб’єктом владних повноважень будь-яких документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом не надано достатніх та належних доказів на підтвердження обставини надіслання та вручення товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань визначення правомірності декларування показників у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Згідно з пунктами 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється гідно із статтею 81 цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі наказу від 26 січня 2012 року, виданого відповідно до пункту 79.2 статті79 та обставин визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, та повідомлення про проведення перевірки від 26 січня 2012 року № 6, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» з питання правильності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27 січня 2012 року № 389/23-3/33580422.

Висновками акту перевірки від 27 січня 2012 року встановлено відсутність об’єктів оподаткування, які підпадають під визначення статей 185 - 203 розділу 5 Податкового кодексу України; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів l, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками та покупцями.

Проте, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним. Тобто, повинні існувати докази того, що, вчиняючи правочин, сторони діяли з метою, яка була спрямована на порушення публічного порядку (умисні дії, наявність яких може бути підтверджена дише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили або іншим рішенням, яке матиме преюдиціальний характер), факт порушення норм податкового законодавства, зазначеного в акті перевірки (можливе лише у разі, коли платників податків не оскаржив відповідне повідомлення рішення, або правильність нарахування штрафних санкцій, зазначених в акті перевірки підтверджена рішенням суду).

Подібні положення містять стаття 207 і частина 1 статті 208 Господарського кодексу України, згідно яких господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Також, правочини, зазначені в акті перевірки від 27 січня 2012 року не визнані недійсними у судовому порядку.

Крім того, судом встановлено, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не досліджувалися первинна документація підприємства (документи на підтвердження здійснення позивачем правочинів, спрямованих на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними).

Враховуючи положення пункту 2.21 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів відповідач не мав права змінювати показники податкової звітності позивача за червень 2011 року на підставі від 27 січня 2012 року без винесення податкового повідомлення-рішення та без дотримання процедури узгодження визначеного в рішенні податкового зобов’язання.

Таким чином, дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» за період з червень 2011 року, на підставі акту від 27 січня 2012 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість, які визначені товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ» у податковій декларації за червень 2011 року не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені відповідачем не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні відсутності повноважень у Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби із самостійного тлумачення правочинів і визнання їх недійсними, оскільки акт не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов’язків у платника податків, а отже, не породжує для позивача ніяких правових наслідків, які можуть бути предметом спору. Податковий орган має право викладати в акті перевірки власні суб’єктивні висновки щодо встановлених обставин. При цьому, оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення висновків в акті перевірки та щодо змісту висновків надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі акту.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСВЄТ».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим