Постанова № 40502771, 17.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 вересня 2014 р. Справа № 820/15125/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (надалі за текстом - ФЗДСС України на випадок безробіття в особі ХМЦЗ, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1, відповідач ), в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 8056 грн. 51 коп. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований в Харківському міському центрі зайнятості. Відповідно до наказу від 18.08.2010 року відповідачу наданий статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю. За результатами звірки з ПФУ встановлено, що відносно відповідача внесений запис щодо його реєстрації як фізичної особи - підприємця з 06.12.2002 року. Таким чином відповідач відносився до категорії зайнятого населення, в результаті чого комісією зроблено висновок про те, що кошти, виплачені службою зайнятості ОСОБА_1 у період з 18.08.2010 року по 14.05.2011 року в сумі 8056 грн. 51 коп. підлягають поверненню.

Відповідачем до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 16.09.2014 року надано заперечення проти адміністративного позову, відповідно до якого зазначено, що 11.03.2005 року ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Московському районі м. Харкова із заявою про припинення підприємницької діяльності. За період з 11.03.2005 року по теперішній час відповідач як підприємець не працює, доходу від підприємницької діяльності не отримує. Таким чином, на час отримання допомоги, хоч і був формально зареєстрований підприємцем, але доходу не отримував, свідоцтво про сплату єдиного податку за власною ініціативою повернув до органу податкової служби. Крім того відповідач зазначив, що позивач подав адміністративний позов до суду з порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки позивач починаючи з 08.08.2010 року мав достатньо часу отримати необхідні відомості щодо відповідача.

Представником позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 17.09.2014 року надано заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідач до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 17.09.2014 року надав заяву про слухання справи без його участі в порядку письмового провадження, також просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ІІІ від 02.03.2000 року функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 вищевказаного Закону передбачено, що кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 7 1 цього Закону.

Харківський обласний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду.

Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 18.08.2010 року подав до Харківського міського центру зайнятості заяву з проханням надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю з відкриттям персональної картки НОМЕР_2.

Наказом №НТ100818 від 18.08.2010 року ОСОБА_1, було надано статус безробітного з 18.08.2010 року і відповідно до Наказу №НТ100818 призначено виплату допомоги по безробіттю з 18.08.2010 року по 12.08.2011 року. Відповідно до Наказу № НТ110610 від 10.06.2011 року, ОСОБА_1 знятий з обліку у зв'язку з працевлаштуванням за направленням Державної служби зайнятості.

За результатами звірки з ПФУ встановлено, що відносно відповідача внесений запис щодо реєстрації як фізичної особи - підприємця з 06.12.2002 року.

На підставі виявленого факту складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 01.07.2014 року за № 154-ФОП.

В ході проведення розслідування страхового випадку встановлено, що в заяві отримання статусу безробітного від 18.08.2010 року, відповідач зазначив, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, договір цивільно-правового характеру не укладала. З правами та обов'язками безробітного ознайомлений та попереджений про відповідальність у разі надання недостовірних даних. Відповідач на день реєстрації та в період перебування на обліку в статусі безробітного приховав дані щодо своєї реєстрації як фізичної особи - підприємця, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що директором Харківського міського центру зайнятості від 01.07.2014 року прийнятий наказ "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1" за № 1045 у сумі 8056,51 грн. за період з 18.08.2010 року по 14.05.2011 року, який разом з листом - претензією № ХМЦЗ-02-19031-22/14 від 02.07.2014 року направлений відповідачу з пропозицією повернути кошти протягом 15 днів з дня отримання претензії у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Суд зазначає, що на час звернення ОСОБА_1, до центру зайнятості щодо отримання статусу безробітного та перебування на обліку як безробітного, відповідач належав до зайнятого населення та не мав права отримання допомоги по безробіттю, оскільки в установленому законодавством порядку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу підприємця не було припинено до моменту звернення до центру зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч.2, 3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Також, згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не виконав своїх обов'язків щодо подання відомостей про наявність обставин, що впливають на умови виплати його забезпечення, таким чином безпідставно набув статусу безробітного та отримав виплати.

За приписами п.п. 1 п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" закріплено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 р. № 60/62 (далі-Порядок), розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Згідно п.6 Порядку у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.п. 7, 8 Порядку протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути виплачені кошти.

Щодо посилань відповідача на ті обставини, що позивачем пропущено строк звернення до суду з зазначеними позовними вимогами суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 10.05.2014 року до бази ЄІАС(.NET) в закладці "Довідки ПОУ ЄДРС" внесені зміни, які свідчать, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 06.12.2002 року. Тобто, позивач дізнався про порушення своїх прав саме з 10.05.2014 року, тому строк звернення до суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, вважається не пропущеним.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 8056 грн. 51 коп. відповідачем залишається несплаченою, доказів сплати боргу відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-11, ст. 41, ст. 128, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137-а, р/р 37177300802007 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 36224721) вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8056 (вісім тисяч п'ятдесят шість) грн. 51 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Супрун Ю.О.