Ухвала суду № 40499240, 09.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 р. Справа № 18835/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Захарчука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Пан Продукт» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року по справі за позовом Фермерського господарства «Пан Продукт» до Володимир - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Фермерське господарство «Пан Продукт» звернулося до суду з позовом до Володимир - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17 січня 2011 року № 0000012302/0/516.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки дійсність господарських операцій, що мали місце між Фермерським господарством «Пан Продукт» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджується належними первинними документами. Зазначає, що невиконання контрагентами вимог податкового законодавства при фактичному здійсненні господарської операції не є підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не дотримані вимоги стосовно документального забезпечення факту отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме, не підтверджено документально встановлення боксу та світильників, а також прокладки кабелю працівниками ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не надано сертифікатів якості на товар, товарно-транспортної накладної або будь-яких інших документів та технічних характеристик на товар.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Фермерське господарство «Пан Продукт» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 21 грудня по 27 грудня 2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Пан Продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року, за результатами якої складено акт від 30 грудня 2010 року № 1041/23-33309000 (а.с.11-19).

В акті зазначено про порушення позивачем підпунктів 7.2.1. 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2. підпунктів 7.4.1-, 7.4.4. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 476 грн. 33 коп. за листопад 2008 року (а.с.19).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкое повідомлення-рішення від 17 січня 2011 року № 0000012302/0/516, яким ФГ «Пан Продукт» зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6 476 грн. 00 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 619 грн. 00 коп. (а.с.8).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. (п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У підпункті 7.5.1 пункту 7.5 та підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що дата виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У разі позитивного значення розрахованої суми, вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у визначені строки для відповідного податкового періоду.

Якщо розрахована сума у від'ємному значенні, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, тоді бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був укладений усний договір з ТОВ «С.Дж.Р. Груп» про поставку товарів. Розрахунки з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення № 36 від 24.11.2008 року. На підтвердження отримання товару надано видаткову накладну № 2327 від 24 листопада 2008 року на суму 38 857 грн. 98 коп.. в тому числі ПДВ - 6 476 грн. 33 коп.

Податковий кредит ФГ «Пан Продукт» був сформований на підставі оформлених податкових накладних, які були видані постачальником ТОВ «С.Дж.Р. Груп».

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, яки фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні і зведенні облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виписана видаткова накладна не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки у ній не зазначена посада і прізвище відповідальних за здійснення господарської операції і складання документа, а тому не може вважатися доказом підтвердження реального здійснення господарської операції, оскільки в такому випадку не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Крім того, Відповідно до карток рахунків 631 «Розрахунки з постачальниками» 641 «Розрахунки з податками», 10 «Основні засоби», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 23 «Виробництво" ФГ «Пан Продукт» в листопаді 2008 року отримало бокс монтажний БМ-120 на суму 3 909 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ 651 грн. 58 коп., кабель СИП А8ХЯ1Ч на суму 31 323 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 5 220 гри. 60 коп.. світильник ОМЕОА на суму 3 624 грн. 90 коп.. в тому числі ПДВ 604 грн. 1 5 коп.

Однак, з матеріалів справи не вбачається документального підтвердження встановлення боксу та світильників, а також прокладки кабелю працівниками ТОВ «С.Дж.Р.Груп»

В матеріалах справи відсутні сертифікати якості на товар, товарно-транспортні накладні або будь-які інші документи та технічні характеристики на товар. Суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент перевірки не надано сертифікатів якості на товар, товарно-транспортної накладної або будь-яких інших документів та технічних характеристик на товар.

За таких обставин, приймаючи податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив із того що товар фактично позивачем не придбавався, оскільки позивачем не було надано доказів його транспортування, зберігання чи зберігання контрагентами, використання в господарській діяльності.

Колегія суддів приходить до висновку, що Фермерським господарством «Пан Продукт» не доведено факт здійснення господарських операцій з контрагентом належними первинними документами. А бюджетне відшкодування можливе лише за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Пан Продукт» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року по справі № 2а-3331/10/0770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В.Ніколін