Постанова № 40499102, 04.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2014 рокусправа № 804/9214/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі №804/9214/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю" Чейз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Копіко" про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (у ході розгляду справи було допущено заміну його правонаступником - Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0000272220 та № 0000282220.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо не підтвердженості поставок по ланцюгу, оскільки такі висновки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013р. у задоволенні позову було відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надана оцінка всім доводам та доказам, що мають значення для розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Додатково, на вимогу суду надав копії заявок, наявність яких передбачено договорами, додатково надав суду копії штатного розкладу та посадової інструкції особи, що здійснює приймання та видачу певного товару, та копію постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в період з

13.05.2013р. по 31.05.2013р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нафтаторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 156-22/2-308156 від 06.06.2013р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема: п.135.5.4 п.135.5 статті 135, п.138.1, п.138.8 статті 138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Нафтаторг» занижено податок на прибуток в сумі 680212 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 680212 грн.; п. 198,3, 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України за період з 11.04.2011 року по 30.04.2011 року завищено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 268859 грн., у тому числі в жовтні 2011 року в сумі 55100 грн., листопаді 2011 року в сумі 110200 грн., в грудні в сумі 203559 грн..

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що в ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальників ТОВ «Чейз», ТОВ «Копіко» до ТОВ «Нафтаторг», що свідчить про нереальність господарських операцій між зазначеними контрагентами.

За результатами перевірки прийняті 06.06.2013р. податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000272220, яким ТОВ «Нафтаторг» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 680212 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 680212 грн.; податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000282220, яким ТОВ «Нафтаторг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 403288 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 268859 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 134429 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність отримання товару за даними договорами, оскільки з документів не вбачається порядок та спосіб організації та виконання поставки товару даною особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін за договорами.

Колегія суду не погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Чейз» (продавець) було укладено договір від 31.10.2011 року №3110/1 купівлі продажу нафтопродуктів: продукти нафтоперероблення, дизельне пальне та інші види паливно-мастильних матеріалів. Доставка на склад покупцю здійснюється за домовленістю сторін. Перехід права власності відбувається момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Розрахунки проводяться на розрахунковий рахунок продавця.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій надано: копії договору купівлі-продажу від 31.10.2011 року №3110/1, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок банків по особовому рахунку ТОВ «Нафтаторг».

На вимогу суду першої інстанції, головою ліквідаційної комісії ТОВ «Чейз» надано надані письмові пояснення від 03.10.2013 року вих.№03/10-01 відповідно до змісту яких зазначено, що ТОВ «Чейз» протягом жовтня-листопада 2011 року підприємство поставило на адресу ТОВ «Нафтаторг» товар (дизпаливо) на загальну суму 991800 грн., у тому числі ПДВ 165300 грн. вважає, що реальність наведених господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Також між позивачем та ТОВ «Копіко» (постачальник) було укладено договір від 08.12.2011 року №1/12, згідно якого у №1/12 ТОВ «Копіко» передає у власність ТОВ «Нафтаторг» (покупець) товар, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар грошову суму. Предметом поставки є: конденсат газовий стабільний ТУ У 32023276153002-99; компонент дизельного палива ТУ У 23.2.00149943-542-220; кубовий остаток ТУ У 2-23276153-002-2004. Поставка здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця.

Перевезення здійснювалося відповідно до договору про надання транспортних послуг від 03.01.2011р. №0301/1 укладений між позивачем та ТОВ фірма «Юста», виконання якого підтверджено подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, актами виконання робіт, тощо.

Отже позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ТОВ «Копіко» надано, копії договору поставки, видаткових та податкових накладних, договір про надання транспортних послуг, подорожні листи, акти виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, виписок банків по особовому рахунку, свідоцтва про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, дозволу на початок експлуатації об'єкта, дозволу на продовження експлуатації об'єкта.

Додатково суду апеляційної інстанції позивачем надано копії заявок, а також штатний розклад товариства та посадова інструкція особи (начальника оптового складу), що здійснює прийняття такого товару.

Так, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи зазначені норми права, підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Таким чином з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів, та вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Враховуючи відсутність зауважень податкового органу щодо змісту первинних документів, які підтверджують витрати позивача та будь-яких інших доводів щодо

непідтвердження витрат позивача, крім встановлення безтоварності операцій з посиланням на інформацію податкового органу за місцем реєстрації контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що наданими первинними документами повністю підтверджується зв'язок понесених позивачем витрат на придбання товару та правомірності формування податкового кредиту.

Також, слід зазначити, що Податковим кодексом України, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань, як багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які здійснюють діяльність без додержання норм податкового законодавства.

Крім того, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково ухвалено рішення при відмову у задоволенні позову, та з урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі №804/9214/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю" Чейз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Копіко" про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС від 25.06.2013р. №0000272220, №0000282220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник