Ухвала суду № 4049834, 10.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року № 22а-7882/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р. у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.01.2008р. позивач Державне територіально-галузеве об'єднання /ДТГО/ «Львівська залізниця» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень до позовної заяви, просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Ужгороді Закарпатської обл. № 0002671742/0 від 14.11.2007р., № 0002671742/1 від 20.12.2007р., № 0025951742/1 від 20.12.2007р., № 0002671742/2 від 22.01.2008р. та № 0025951742/2 від 22.01.2008р. (а.с.2-5, 66-68, 117-118).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р.  заявлений позов задоволено, визнано неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл. № 0002671742/0 від 14.11.2007р., № 0002671742/1 від 20.12.2007р., № 0025951742/1 від 20.12.2007р., № 0002671742/2 від 22.01.2008р. та № 0025951742/2 від 22.01.2008р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судового збору (а.с.114-147).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.155-159).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в розглядуваному спорі не може бути взято до уваги посилання позивача на визначення терміну «заробітна плата», наведене у Законі України «Про оплату праці», оскільки застосуванню підлягає визначення цього терміну, що наведене в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Із матеріалів справи слідує, що працівникам позивача, робота яких постійно проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, виплачується надбавка в розмірі 50 відсотків добових, встановлених при відрядженнях в межах України за кожну добу знаходження в роз'їздах, аналогічний розмір надбавки встановлено у колективному договорі. Тобто, йдеться про надбавки, які тільки розраховуються, виходячи із розміру добових витрат на відрядження, але ними не являються. Таким чином, надбавки за роз'їзний характер роботи повинні включатися до загального місячного оподаткованого доходу працівників.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 26.10.2007р.-01.11.2007р. ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл. проведена виїзна позапланова перевірка Відокремленого підрозділу /ВП/ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» (без права юридичної особи) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 2668/23-1/10/25449675 від 05.11.2007р. (а.с.9-42).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.1.15 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, абз. «г» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 6151 грн. 74 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002671742/0 від 14.11.2007р. про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4837 грн. 08 коп., з яких 1612 грн. 36 коп. за основним платежем та 3224 грн. 72 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

По результатам процедури адміністративного оскарження рішенням ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл. № 36021/1/10/250 від 20.12.2007р. збільшено на 06 грн. 89 коп. суму податкового зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб та на 13 грн. 78 коп. - суму штрафної санкції, за результатами чого вказаним податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002671742/1 від 20.12.2007р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб в сумі 4837 грн. 08 коп., з яких 1612 грн. 36 коп. за основним платежем та 3224 грн. 72 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0025951742/1 від 20.12.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб в сумі 20 грн. 67 коп., з яких 06 грн. 89 коп. за основним платежем та 13 грн. 78 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7, 8, 43-47).

По результатам розгляду скарги позивача рішенням ДПА у Закарпатській обл. № 158/10/25-055 від 22.01.2008р. вищеназвані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, за результатами чого ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл. винесені нові податкові повідомлення-рішення № 0002671742/2 від 22.01.2008р. та № 0025951742/2 від 22.01.2008р. на суми, ідентичні до попередніх повідомлень-рішень (а.с.119, 120, 121-126, 127-131).

Згідно складеного Акта перевірки слідує, що в порушення вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, абз. «г» пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» не включалися до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників надбавки за роз'їзний характер роботи. При цьому, незважаючи на внесені зміни до колективного договору, службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі, визначені як відрядження, порядок обліку та оформлення службових проїздок не змінився, тобто вказані дії позивача не відповідають вимогам постанови КМ України № 663 від 23.04.1999р. та Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон, через що такі службові поїздки не можуть вважатися відрядженням.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що із змісту п.1.1 ст.1, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці», п.1.3, п.3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затв. наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004р., п.3 постанови КМ України № 490 від 31.03.1999р., а також постанови КМ України № 663 від 23.04.1999р., слідує, що надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

Відповідно до положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затв. наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування, інші особисті потреби фізичної особи), норми яких встановлені постановою КМ України № 663 від 23.04.1999р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», а витрати на проїзд та проживання відшкодовуються лише за наявності підтверджуючих документів.

Отже, якщо робота працівника носить роз'їзний характер, його поїздки не вважаються відрядженнями з їх відповідним оформленням, при цьому виплата відповідних надбавок прирівнюється за своєю сутністю до виплати добових відрядженій особі і відповідно до пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не відноситься до складу доходів фізичних осіб, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що виплати за роз'їзний характер за своїм характером і призначенням є аналогічними до добових витрат при відрядженні; добові витрати не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, через що й виплати за роз'їзний характер роботи не можуть оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб, оскільки такі фактично є компенсацією за роз'їзний характер роботи, а не доходом працівника.

Вірно враховано господарським судом й те, що процедура виплати наведеної компенсації на залізничному транспорті врегульована Положенням про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту, робота яких постійно проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, в тому числі при роз'їздах за межі України, затв. наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» № 285-Ц від 10.06.2002р. (а.с.69), згідно якого працівникам, робота яких постійно проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, виплачується надбавка в розмірі 50 відсотків добових, встановлених при відрядженнях в межах України за кожну добу знаходження в роз'їздах. При цьому час, проведений працівниками в поїзді, включаючи працівників, які обслуговують приміські поїзди, та роз'їздах, який складає більше 12 годин, але не менше цілої доби, враховується як одна доба.

Відповідно до п.8 вказаного Положення підставами для виплати надбавки є відомість обліку роз'їздів, маршрутні листки, план-графіки, журнали обліку тощо, тобто документи, які підтверджують виїзди, їх тривалість, при цьому форми названих документів визначаються керівником підприємства чи відокремленого підрозділу.

В матеріалах справи наявні копії документів, на підставі яких позивачем проведено нарахування спірної надбавки працівникам (а.с.71-107), зміст яких відповідає вищевикладеному.

Також підтвердженням наведеної позиції слід вважати зміст листа ДПА України № 4528/6/17-3116 від 08.06.2004р., відповідно до якого надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку із відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою КМ України № 663 від 23.04.1999р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затв. наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (а.с.70).

Таким чином, необгрунтованим є висновок податкового органу про те, що надбавки за роз'їзний характер роботи повинні включатися до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників, через що позивачу безпідставно визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.03.2008р. у справі № 28/19А/5015 залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб