Ухвала суду № 4059769, 07.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року № 22-а-12337/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів: Богаченка С.І., Любашевського В.П.,

при секретарі судового засідання Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 17 липня 2008 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Львові про часткове визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення - рішення ,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення - рішення від 19.03.2008 року № 112301/0/5374 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 року - 33333,33 грн.; серпень 2007 року - 1417,00 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 17 липня 2008 року позов задоволено.

Зазначену постанову оскаржив відповідач, доводи скарги якого зводяться до фактичного ненадходження від продавців товару ПДВ до Держбюджету, а тому відсутні підстави для бюджетного відшкодування позивачу сплачених ним сум цього податку. При цьому апелянтом зазначено, що у відносинах позивача з МПП «Івго» останній є посередником товару, а його постачальник - ТОВ «Малс-Плюс»; щодо відносин позивача з ПП «Трансінвест», то відповідач вказує на непричетність директора ПП ОСОБА_1. до його створення, будь - яких документів, пов'язаних із фінансово - господарською діяльністю ПП цьому директору підписувати не доводилося. Просить скасувати постанову, відмовивши у задоволенні позову.

В поданому запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.

Встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки з питань достовірності визначення позивачем від»ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з липень, серпень, вересень, грудень 2006 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, вересень, жовтень 2006 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень вересень 2007 року складено акт перевірки № 26/23-4/07985602 від 17.03.2008 року та винесено податкове повідомлення - рішення від 19.03.2008 року № 112301/0/5374 .

Приводом для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення став висновок відповідача про ненадходження до бюджету сум, сплачених позивачем у вартості придбаних ним товарів. Таку позицію відповідач обґрунтовував, покликаючись на положення п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), відповідно до яких суми податку на додану вартість зараховується до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем усіх передбачених зазначеним Законом вимог.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону підставою для нарахування податкового кредиту (який згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті цього Закону визначається з податків, нарахованих (сплачених) з урахуванням правил цього підпункту) є податкова накладна, видана платником податку.

Водночас у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону зазначено, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв»язку з виконанням позивачем вимог наведених правових норм, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ним в липні 2006 року в сумі 200000 грн. (в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.) на користь МПП «Івго» за товарно - матеріальні цінності та сплачених в липні 2007 року на користь ПП «Трансінвест» 8502,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 1417,00 грн.) за товарно - матеріальні цінності. Наведене підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями.

Оскільки згідно положень зазначеного Закону виникнення у покупця товару права на формування податкового кредиту не залежить від виконання платником податку на додану вартість свого обов'язку по сплаті такого податку згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону та надходження податку до бюджету, рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у зв'язку з несплатою продавцями товарів цього податку є неправомірним.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції прийнято законну та обґрунтовану постанову, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 17 липня 2008 року у справі № 28/159А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.М. Довгополов

Судді В.П. Любашевський

С.І. Богаченко

Повний текст рішення виготовлено 10.07.2009 року.