Ухвала суду № 40498114, 27.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/847/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника відповідача Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Промислова фірма «Поліант плюс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Промислова фірма «Поліант плюс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року приватне підприємство «Промислова фірма «Поліант плюс» (далі ПП «ПФ «Поліант плюс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправними дій щодо:

- складання акта від 29 січня 2014 року за № 60/21-03-22-06/34906719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПФ «Поліант плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2013 року»;

- присвоєння статусу «не визнано як податкова звітність» податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року;

- зміни стану ПП «ПФ «Поліант плюс» у інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» зі стану платника податків « 0» на стан «9»;

- виключення з електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів «Система «Податковий блок» ДПС України» суми податкового кредиту у розмірі 3790300 грн., які визначені ПП «ПФ «Поліант плюс» у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року.

Крім того, позивач просив зобов'язати ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області:

- відобразити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів «Система «Податковий блок» ДПС України» суми податкового кредиту у розмірі 3790300 грн., які ПП «ПФ «Поліант плюс» включило до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року;

- змінити стан ПП «ПФ «Поліант плюс» у інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» зі стану платника податків « 9» на стан платника податків « 0».

В обґрунтування позову зазначалось, що 29 січня 2014 року посадовою особою відповідача складено акт за № 60/21-03-22-06/34906719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПФ «Поліант плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2013 року», в якому зазначено про відсутність у підприємства об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. ст. 134 та 185 Податкового кодексу України, та неможливість підтвердити факт реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та продажу цих товарів (послуг) контрагентам-покупцям у листопаді 2013 року. На підставі названого акта відповідачем змінено стан ПП «ПФ «Поліант плюс» у інтегрованій автоматизованій системі «Податковий блок» зі стану платника податків « 0» на стан « 9» та виключено з електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів «Система «Податковий блок» ДПС України» суму податкового кредиту у розмірі 3790300 грн.. На думку позивача, дії відповідача зі складання зазначеного вище акта, з невизнання податкової декларації за листопад 2013 року, коригування системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів ПП «ПФ «Поліант плюс» щодо самостійної зміни задекларованих позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також зміни податкового стану позивача є неправомірними, оскільки суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України та положенням чинногог податкового законодавства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПП «ПФ «Поліант плюс» відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ПП «ПФ «Поліант плюс» в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги положень п. 73.5 ст. 73, п. п. 86.1 та 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України, норм Порядку проведення органами Державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, а також Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами Державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 29 січня 2014 року посадовою особою відповідача складено акт за № 60/21-03-22-06/34906719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПФ «Поліант плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2013 року», в якому зазначено про відсутність у підприємства об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. ст. 134 та 185 Податкового кодексу України, та неможливість підтвердити факт реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та продажу цих товарів (послуг) контрагентам-покупцям у листопаді 2013 року.

На підставі названого акта податкові повідомлення-рішення відповідачем не приймалися.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що висновки контролюючого органу за наслідками проведення звірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника податку, а тому не порушують права та законні інтереси позивача.

Так, відповідно до п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

На підставі п. 73.5 ст. 73 названого Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Зі змісту наведених вище положень чинного податкового законодавства випливає, що дії податкового органу з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаного акта не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Таким чином, складання оскарженого акта не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «ПФ «Поліант плюс» про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акта від 29 січня 2014 року за № 60/21-03-22-06/34906719 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2013 року.

Правильним є і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення інших позовних вимог підприємства у зв'язку з відсутністю фактів порушення податковим органом прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пунктам 49.1 та 49.3 ст. 49 названого Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

На підставі п. 49.8 названої статті Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Підпунктами 49.9.1 та 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п. 7.5 Порядку подання електронної податкової звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Приписами п. 7.6 названого Порядку визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Аналогічні норми міститься у п. п. 4.13.7 п. 4.13 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової служби України від 14 червня 2012 року № 516.

Як встановлено матеріалами справи, податкову декларацію з ПДВ за листопад 2013 року з додатками позивачем подано до ДПІ у м.Херсоні в електронній формі 18 грудня 2013 року двома файлами:

- Документ: J1201506 Реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Файл: 21030034906719J1201506100000000111120132103.XML. Реєстраційний номер документу: 9081606906. За період: Листопад 2013 року;

- Документ: J0200113 Податкова декларація з податку на додану вартість. Файл: 21030034906719J0200113100000000111120132103.XML. Реєстраційний номер документу: 9081597001. За період: Листопад 2013 року.

Отримання відповідачем вказаних файлів та їх прийняття підтверджується двома квитанціями за № 2 від 19 грудня 2013 року (10:02 год.) (а. с. 25).

Листом від 20 грудня 2013 року за № 6395/10 податковий орган повідомив позивача про те, що податкова звітність складена з порушенням Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, одночасно запропонувавши подати нову податкову звітність.

23 січня 2014 року позивачем повторно подано декларацію з ПДВ за листопад 2013 року одним файлом (Документ: J0200113 Податкова декларація з податку на додану вартість. Файл: 21030034906719J0200113100000000211120132103.XML. Реєстраційний номер документу: 9088674713. За період: Листопад 2013 року), яку прийнято відповідачем 23 січня 2014 року о 15:09 год., що підтверджується квитанцією за № 2 (а. с. 35).

У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача підтвердив, що податкову декларацію з ПДВ за листопад 2013 року прийнято контролюючим органом 23 січня 2014 року і вона є дійсною. Про прийняття названої декларації з ПДВ свідчить і доповідна записка заступника начальника управління оподаткування та контролю об'єктів та операцій Дикої М.Я. від 27 березня 2014 року за № 656/21-03-15-02 (а. с. 83).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позивних вимог ПП «ПФ «Поліант плюс» в частині визнання протиправними дій відповідача з присвоєння статусу «не визнано як податкову звітність» податковій декларації позивача з ПДВ за листопад 2013 року є правильним.

Як вірно зазначив в оскарженому судовому рішенні суд першої інстанції, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Матеріалами справи встановлено, що зміну стану ПП «ПФ «Поліант плюс» у інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» зі стану платника податків «0» на стан « 9» вчинено відповідачем на виконання функцій щодо контролю за обліком платників податків. Вказана зміна стану платника податків передбачає необхідність направлення контролюючим органом державному реєстратору повідомлення про відсутність підприємства за місцезнаходженням. При цьому у разі отримання такого повідомлення державний реєстратор вживає заходи щодо підтвердження відомостей знаходження підприємства за юридичною адресою і лише тоді, коли ці відомості не підтверджено, державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідний запис. Саме наявність в названому реєстрі запису про відсутність підприємства за місцезнаходженням є рішенням (дією), яке може порушувати права та інтереси позивача.

Проте, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на 11 березня 2014 року до останнього не вносився запис про відсутність ПП «ПФ «Поліант плюс» за юридичною адресою.

За таких обставин, суд першої інстанції надійшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ПП «ПФ «Поліант плюс» в цій частині у зв'язку з відсутністю порушення прав та інтересів позивача.

Крім того, судом першої інстанції не встановлено, що в декларації позивача з ПДВ за листопад 2013 року підприємство декларувало податковий кредит у сумі 3790300 грн..

У судовому засіданні окружного адміністративного суду представник позивача підтвердив, що ПП «ПФ «Поліант плюс» у декларації з ПДВ за листопад 2013 року не декларувало податковий кредит у сумі 3790300 грн., однак, оскільки у акті від 29 січня 2014 року № 60/21-03-22-06/34906719 відповідач вказав на завищення податкового кредиту саме у вказаній сумі, просить поновити податковий кредит у сумі 3790300 грн..

З пояснень представника позивача судом також встановлено, що ПП «ПФ «Поліант плюс» подавало до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області декларації з ПДВ за грудень 2013 року, січень та лютий 2014 року, показники яких формувалися з урахуванням показників, визначених у декларації за листопад 2013 року. Ці декларації прийняті відповідачем і жодних зауважень щодо недостовірності визначених у них звітних даних від податкового органу не надходило.

Зазначене підтверджує пояснення представника відповідача про те, що жодних коригувань показників податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року на підставі акта від 29 січня 2014 року № 60/21-03-22-06/34906719 ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області не проведено, що виключає можливість задоволення позовних вимог ПП «ПФ «Поліант плюс» в частині визнання протиправними дій відповідача по виключенню з електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів «Система «Податковий блок» ДПС України» суми податкового кредиту у розмірі 3790300 грн. та зобов'язання податкового органу відобразити в названій електронній базі даних вказану суму податкового кредиту.

При цьому апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі представником позивача фактично визнано відсутність порушення прав та інтересів ПП «ПФ «Поліант плюс» зі сторони податкового органу на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Промислова фірма «Поліант плюс» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 01 вересня 2014 року.

Головуючий:

Судді: