Ухвала суду № 40496120, 17.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2014 рокусправа № 2а-1834/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року

у справі № 2а-1834/10/0470

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про визнання протиправними дії,-

ВСТАНОВИЛА:

На підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 у справі № 2а-1834/10/0470, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 прийнято до провадження вказану адміністративну справу № 2а-1834/10/0470 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковськ в частині позовних про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську призначити і виплатити позивачеві довічне грошове утримання як судді у відставці у відповідності до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.07.2010 з 01.01.2011 до дня постановлення рішення суду у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з компенсацією за їх затримку), а також визнати протиправною їх бездіяльність в цій частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці, останнім не вирішено питання щодо призначення грошового утримання, що на думку позивача є порушенням його прав та інтересів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивач не набув права на щомісячне довічне грошове утримання, оскільки стаж позивача на посаді судді складає 9 років 4 місяці 21 день.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.2), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що з Указом Президента України за 1995 рік, з посиланням на який позивачу припинено виплату щомісячного довічного грошового утримання, він не ознайомлений. Крім того, позивач посилається на ч.2 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка надає право отримання суддею у відставці, що не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, щомісячного довічного грошового утримання. Щодо стажу роботи на посаді судді не враховано, що в період з 1991-1993 років позивач неодноразово виконував обов'язки народного судді,

Позивач (його представник), представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Указом Президента України №667/2002 від 26.07.2002, наказом начальника обласного управління юстиції в Дніпропетровській області № 173 від 01.08.2002 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Новомосковського міського суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

На день звільнення позивач не досяг 55-річного віку і мав стаж роботи посаді судді 09 років 04 місяця 21 днів.

Відповідно до наданого ТУ ДСА в Дніпропетровській області розрахунку стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання працюючого судді (т.1 а.с.175), періоди роботи ОСОБА_1, які дають право на встановлення щомісячного грошового утримання судді,: служба в Радянській армії - 01 рік 11 місяців 15 днів, навчання у вищому навчальному закладі (половина строку) - 01 рік 11 місяців 00 днів, суддя Новомосковського міського суду - 09 років 04 місяця 21 днів. Всього - 13 років 03 місяця 03 дні.

В травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ в м.Новомосковську з заявою про призначення пенсії (т.1 а.с.182), надавши довідку Новомосковської міжрайонної МСЕК про встановлення йому ІІІ групи інвалідності.

Згідно наданих до заяви документів позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В листопаді 2011 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України з прохання перепровірити матеріали пенсійної справи та призначити пенсію згідно Закону України «Про статус суддів».

Докази звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у січні 2011 року позивачем не подані, в матеріалах справи відсутні. Наявні в справі матеріали з пенсійної справи ОСОБА_1 такої заяви не містять.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992, який діяв на час виходу позивача у відставку, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

Відповідно до ч.4 ст.43 вказаного Закону судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка діяла до 01.01.2012, встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби (п.3-1 Постанови) .

30.07.2010 набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів", крім статей, зазначених в розділі XII "Прикінцеві положення" цього Закону.

Відповідно до п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закон України "Про судоустрій і статус суддів" статті 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення вводяться в дію з 1 січня 2012 року.

Одночасно підпунктом 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2856-VI від 23.12.2010, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про статус суддів", крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

За правилами п.11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, для вирішення питання щодо права позивача на одержання щомісячного грошового утримання до стажу позивача повинно бути зараховано половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби, внаслідок чого такий стаж позивача становить 13 років 03 місяця 03 дні, із них на посаді судді 09 років 4 місяці 21 день.

Отже законодавчо встановлена умова для набуття позивачем права на отримання щомісячного довічного грошового утримання в даному випадку відсутня.

Посилання позивача з цього приводу на ч.2 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI є помилковим.

Відповідно до ч.1 ст.138 вказаного Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

За правилами ч.2 ст.138 цього Закону суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Проте вказані норми слід розглядати в сукупності із ст.109 Закону № 2453-VI, яка встановлює, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Отже для отримання позивачем щомісячного довічного грошове утримання які судді у відставці він повинен мати необхідний стаж роботи судді, що має бути не менше двадцяти років.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи з'ясував обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволені адміністративного позову.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 2а-1834/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко