Рішення № 40490951, 09.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13329/14 09.09.14

За позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК",

третя особа, яка не заявляє самостіних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Промекономбанк",

про визнання правочину недійсним.

Суддя Шкурдова Л.М.

за участю представників:

від позивача:Щербак Є.М. за дов. б/н від 15.05.2014;від відповідача:Панов Д.І. за дов. № 173 від 04.10.2013;від третьої особи:Гордієнко Л.В. за дов. б/н від 09.09.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарський суд міста Києва розглядає справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК" про визнання недійсним договору про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 від 16.01.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк"; визнання відсутнім у публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" права вимоги за укладеними публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Промекономбанк" правочинами, а саме: генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012; договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011; договорами застави майнових прав б/н та № 2 від 11.07.2013.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги наступним:

- нікчемність договору відступлення від 03.01.2014, на підставі якого укладено договір про задоволення вимог заставодержателя від 16.01.2014;

- невжиття відповідачем дій, що свідчать про дійсність угоди та набуття ним прав кредитора, що засвідчує факт ненаправлення відповідачем на адресу позивача вимоги про виконання основного зобов'язання та про порушення основного зобов'язання;

- факт відсутності реєстрації відомостей про заміну обтяжувача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за договором від 03.01.2014;

- реалізація "відступлених" прав кредитора лише третьою особою, що засвідчує наявність вимог з боку третьої особи 16.01.2014 про виконання основних договорів;

- відсутність факту невиконаного зобов'язання позивача перед відповідачем за основними договорами (генеральна угода та договір № 14-LORO-Т від 14.04.2011), станом на 16.01.2014;

- відсутність прав заставодержателя у відповідача, станом на 16.01.2014;

- відсутність нотаріального посвідчення договору відступлення, що є обов'язковим, оскільки відступалися вимоги за договорами іпотеки, які були нотаріально посвідчені.

- відсутність у голови правління публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" права на укладення договору відступлення на зазначену в ньому суму без погодження зі спостережною радою товариства.

Також позивач послався на п. 3 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочини, вчинені органами управління та керівниками Банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Ухвалою суду від 04.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13329/14 та призначено розгляд на 01.08.2014.

Позивач через відділ канцелярії суду 29.07.2014 подав заяву про зміну (доповнення) підстав позову № 1-01-3535 від 25.07.2014. Дана заява подана позивачем до початку розгляду господарським судом справи по суті, відтак прийнята та врахована при розгляді даної справи.

Вимоги позивача (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову) ґрунтуються на тому, що договір уступки права вимоги від 03.01.2014 є нікчемним у зв'язку з тим, що укладений перед введенням тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Промекономбанк» на умовах, значно гірших за звичайні, а отже не породжує будь-яких прав та обов'язків, у т.ч. і за договором про задоволення вимог іпотеко держателя № 16/01-14 від 16.01.2014, укладеного між відповідачем та позивачем. До того ж відомості про державну реєстрацію такого договору, в якому, зокрема, вирішується питання про передачу прав за договорами застави та іпотеки, на сьогоднішній день не значаться, відтак у відповідача відсутнє право вимоги за генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012; договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011; договорами застави майнових прав б/н та № 2 від 11.07.2013.

Третьою особою у справі 01.08.2014 через відділ канцелярії суду подано пояснення б/н від 01.08.2014 по суті позовних вимог, в яких позов підтримано в повному обсязі, надано докази на підтвердження нікчемності договору від 03.01.2014, укладеного між відповідачем та третьою особою у справі, а також повідомила, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 16/01-14 мав бути нотаріально посвідченим і у зв'язку з відсутністю такого посвідчення є нікчемним, уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію третьої особи жодних дій зі сторони відповідача щодо заміни кредитора за генеральною угодою, договором № 14-LORO-Т від 04.04.2011 та договорами застави розшукано не було та, відповідно, зі сторони відповідача доказів суду не надано.

Ухвалами суду розгляд даної справи неодноразово відкладався.

Відповідач 03.09.2014 через відділ канцелярії суду подав відзив на позовну заяву б/н, б/д, відповідно до якого проти позову заперечив, посилаючись на те, що спірні договори були укладені ще до введення тимчасової адміністрації (договір про відступлення права вимоги № 03/01-14 був погоджений 03.01.2014, договір про задоволення прав заставодержателя № 16/01-14 укладений 16.01.2014), а також на те, що невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про укладення договору відступлення права вимоги від 03.01.2014 не дає підстави свідчити про його нечинність, оскільки реєстрація застави лише визначає пріоритет зареєстрованого обтяження над незареєстрованим.

Відповідачем також заявлено клопотання про витребування доказів, які підтверджують видачу кредиту, його страхування, руху коштів, яке судом залишено без задоволення з огляду на те, що розмір заборгованості за кредитними договорами не оспорюються жодною зі сторін і не є предметом дослідження.

У судовому засіданні 09.09.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 16.01.2014 на підставі постанови правління Національного банку України № 14 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.

Згідно з постановою правління Національного банку України № 2217 від 15.04.2014 прийнято рішення про ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель».

Відповідно до рішення № 29 від 16.04.2014 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 16.04.2014 в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Ожга Євгенія Вікторовича.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закону) до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію відноситься зокрема вжиття передбачених законодавством заходів щодо збереження активів банку, запобігання втрати майна та активів банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають певним критеріям.

У період завершення роботи тимчасової адміністрації 04.03.2014 на адресу позивача від відповідача надійшло повідомлення про зміну кредитора, без вихідного номера та недатоване (вхідний № 1303), яким повідомлялося, що між третьою особою та відповідачем було укладено договір № 03/01-14 від 03.01.2014 про відступлення права вимоги.

Цим же повідомленням (вх. № 1303) відповідач інформував, що відповідно до умов вказаного Договору, з моменту його укладання та підписання акта приймання-передачі АТ "КБ "Експобанк" стає стороною договорів, укладених між третьою особою та позивачем, і набув права вимоги до останнього за наступними договорами: генеральна угода про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012; договір про встановлення кореспондентських відносин № 14-ЛОРО-Т від 04.04.2011; договір застави майнових прав б/н від 11.07.2013; договір застави майнових прав № 2 від 11.07.2013.

Постановою Національного банку України № 296 від 21.05.2014 ПАТ "КБ "Промекономбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних і рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014 № 35 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці (з 22.05.14 по 21.08.14 включно), призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію Волощука Ігоря Григоровича.

Під час здійснення перевірки договорів (правочинів) третьої особи уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію було виявлено факт укладення договору відступлення права вимоги № 03/01/14 від 03.01.2014 з відповідачем у даній справі, згідно з яким третя особа передає (відступає), а відповідач приймає права вимоги, що належать третій особі за укладеними з позивачем договорами: генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012; договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-ЛОРО-Т від 04.04.2011; договором застави майнових прав № б/н від 11.07.2013; договором застави майнових прав № 2 від 11.07.2013.

Передача та приймання прав підтверджується актом приймання-передачі від 03.01.2014.

При цьому, договір застави майнових прав б/н від 11.07.2013 укладений між третьою особою та позивачем у забезпечення виконання зобов'язань за генеральною угодою, а договір застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 - є наступною (повторною) заставою майнових прав позивача в забезпечення виконання договору № 14-LORO-Т та за генеральною угодою. Виходячи з умов додаткового договору № 4 від 01.11.13 до договору б/н застави майнових прав від 11.07.13, додаткового договору № 4 від 30.12.13 до договору №2 застави майнових прав від 11.07.13 укладених між позивачем та третьою особою розмір зобов"язань банку Даніель станом на 28.12.13 становить 78 006 249,39 грн, 792 276,61 дол. США, 116 945, 65 євро, строк повернення не раніше 03.02.2014.

Відповідно до умов договору відступлення (у розділі 2 тлумачення терміну заборгованість) загальний розмір заборгованості (як простроченої, так і непростроченої) за основними договорами становить 93 335 241,50 грн.

Одночасно, відповідно до п. 7.1 договору відступлення ціна продажу прав за основними договорами становила 12 293 863,01 гривень.

У відповідності до висновку оцінки суб'єкта оціночної діяльності - експертної компанії «Професіонал» від 29.05.2014, здійсненої на замовлення уповноваженої особи Фонду, ринкова вартість прав грошової вимоги третьої особи за генеральною угодою та Договором № 14-LORО-Т, з урахуванням забезпечення (згідно із договорами застави б/н та №2), станом на 03.01.2014, становила 50 232 901 грн (що перевищує ціну продажу на 75,53 % або в 4,1 рази).

Відповідно до ст. 38 Закону договори, за якими було або мало бути здійснено відчуження ( або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, є нікчемними.

Згідно з п. 1.18 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 під умовами, гіршими за звичайні, перевищенням реальної вартості товарів, послуг, іншого майна банку, отриманого банком, розуміють умови/вартість, які/яка нижче/більше за звичайні ціни, що діяли на дату укладення відповідного договору (правочину), у разі якщо договірна ціна товарів, послуг, іншого майна банку відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги, майно).

Вказаний договір уступки був укладений на умовах, гірших за звичайні, оскільки майнові права третьої особи на грошові кошти (згідно до ст. 190 ЦК України є майном) відчужені за ціною, яка нижче за звичайні ціни, що діяли на дату укладення договору відступлення, і договірна ціна майнових прав третьої особи відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі майнові права (станом на 03.01.2014 становила 50 232 901 грн).

Згідно з п. 1.19 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2014 № 2, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність договору (правочину) контрагенту за таким договором (правочином) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

30.05.2014 на виконання зазначених норм уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів третьої особи направлено на адресу відповідача та позивача повідомлення про нікчемність Договору уступки на підставі п.1 ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оспорюваний Договір про задоволення вимог укладений на підставі нікчемного Договору відступлення.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу, недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Нікчемними правочинами є ті, недійсність яких встановлена законом. У відповідності до ст. 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний/нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, нікчемний договір відступлення від 03.01.2014 є недійсним з моменту вчинення та не породжує прав і обов'язків для його сторін; відповідач не набув прав сторони/кредитора, що відступлені за договором відступлення від 03.01.2014, та, відповідно, не має права на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна/майнових прав, адже оспорюваний договір укладено на підставі нікчемного правочину.

Отже, договір про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самі формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку(ч.3 ст 24 Закону України "Про іпотеку").

За текстом договору про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14, правочинами, на підставі яких виникло зобов'язання, і права вимоги за якими передаються іншому кредиторові, є кредитні договори, договори застави та іпотеки.

Оскільки договір про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 передбачає відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, а саме договорами застави та іпотеки, які посвідчені нотаріально, то виходячи з вимог норми ст. 513 ЦК України, договір про задоволення вимог заставодержателя № 216/01-14 також має бути посвідчений нотаріально.

У відповідності до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемним правочином або абсолютно недійсним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Таким чином договір про задоволення вимог заставодержателя № 216/01-14 також є нікчемним в силу приписів ст. 220 ЦК України.

Договір про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 підписаний головою правління позивача Нордіо А.А.

Згідно з положеннями ст. 92 ЦК України якщо орган чи особа діє від імені юридичної особи, вона повинна діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 10.10.21 Статуту ПАТ «Комерційний банк «Даніель» до виключної компетенції спостережної ради Банку належить у тому числі надання згоди на укладання договорів, що стосуються набуття у власність, відчуження рухомого та нерухомого майна Банку, що укладаються Банком на суму понад 1 000 000 гривень, надання в оренду рухомого та нерухомого майна Банку, передачу в іпотеку нерухомого майна Банку.

Враховуючи те, що договір про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 передбачає відчуження рухомого майна (майнових прав) на суму, що значно перевищує 1 000 000 грн, голова правління позивача не мала права без надання згоди спостережної ради підписувати дану угоду, докази такого погодження сторонами не надані.

Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Доказів, що свідчать про прийняття до виконання позивачем договору про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 від 16.01.2014 матеріали справи не містять.

У відповідності до ч.ч. 2, 5 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відсутність належних повноважень на підписання договору та не вчинення позивачем жодних дій, що засвідчували б намір прийняття зобов'язання до виконання, свідчить про невідповідність оспорюваного договору ч.ч. 2 та 5 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності договору про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14.

За змістом ч. 1 ст. 512, ст.514 ЦК України внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається заміна кредитора у зобов'язанні іншою особою, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 6.5 Договору відступлення третя особа зобов'язалась протягом 10 днів з моменту переходу до відповідача прав та обов'язків за основними договорами надіслати позивачу письмові повідомлення про відступлення таких прав та обов'язків.

Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію третьої особи серед вихідної кореспонденції третьої особи, зареєстрованої у відповідному журналі за період 03.01.2014 по теперішній час не виявлено будь-якого повідомлення на адресу позивача про відступлення права вимоги.

Згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про відступлені права від третьої особи до відповідача внесені не були, реєстрація звернення стягнення на предмет обтяження відповідачем не здійснювалася.

Підставою для звернення стягнення на заставлене майно є невиконання боржником своїх обов'язків за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 2 ст. 592 ЦК України передбачається, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави: у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; в інших випадках, встановлених договором.

Враховуючи зазначені вище норми та те, що жодних вимог дострокового виконання зобов'язання від відповідача до позивача не надходило, а строк виконання зобов'язання (сплати кредиту) на 16.01.2014 не настав, Договір відступлення права від 03.01.14 є нікчемним в силу закону, Договір від 16.01.14 про задоволення вимог є недійсним у відповідності до ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України підстави права вимоги у відповідача за генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012; договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011; договором застави майнових прав б/н та № 2 від 11.07.2013. відсутні.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню повністю.

Позивач у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку звільнений від сплати судового збору, відтак у зв'язку із задоволенням позову судовий збір, у відповідності зі ст. 49 ГПК України, стягується з відповідача у доход Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 від 16.01.2014, укладений між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26475516) та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09322299).

3. Визнати відсутнім у публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09322299) права вимоги за укладеними між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26475516) та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Промекономбанк» (83062, Донецька обл., м. Донецьк, просп. Ленінський, 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20058668) правочинами, а саме: генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012; договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-ЛОРО-Т від 04.04.2011; договором застави майнових прав № б/н від 11.07.2013; договором застави майнових прав № 2 від 11.07.2013.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09322299) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в доход Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 15.09.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова