Постанова № 40468236, 08.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа№ 910/5355/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Вергелес Д.Є., за довіреністю;

відповідача:Щербак Є.М., за довіреністю;

скаржника:не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "ПРОМЕКОНОМБАНК"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014

у справі № 910/5355/14 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Експобанк"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель"

про зобов'язання вчинити дії

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Експобанк"

про визнання недійсним договору про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 від 16.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 910/5355/14 первісний позов задоволено.

Зобов'язано публічне акціонерне товариство комерційний банк " Даніель " ( 01010, м. Київ, вул. Московська, 8-Б, код 26475516 ) виконати умови договору про задоволення вимог заставодержателя №16/01-14 від 16.01.2014 р., передбачені пунктами 1.3, 2.3 шляхом передачі публічному акціонерному товариству комерційному банку " Експобанк " ( 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код 09322299 ) наступних документів:

- оригінали договорів, вказаних в додатку №1 до договору про задоволення вимог заставодержателя №16/01-14 від 16.01.2014 р., а також договори страхування, поліси та інші документи, які підтверджують здійснення майнового та особистого страхування;

- платіжні та/або касові документи, які підтверджують факт надання кредиту заставодавцем позичальнику, завірені підписом уповноваженої особи та/або головного бухгалтера і печаткою та/або штампом заставодавця та/або підписом позичальника;

- заяви на видачу кредиту, частково або у повному обсязі, з підписом позичальника фізичної особи або уповноваженої особи позичальника юридичної особи скріплена печаткою;

- документи, на підставі яких відбувалося перерахування кредитних коштів, підтверджуючі цільове призначення кредиту (договір купівлі - продажу та/або рахунок - фактура);

- виписки з рахунків обліку позичальників:

а) поточної та простроченої заборгованості по кредиту;

б) нарахованих і прострочених відсотків та комісій;

в) забезпечення виконання зобов'язань по кредиту (застави, поруки, гарантій);

які підтверджують рух коштів по ним, завірену підписом керівника і печаткою заставодавця;

- довідку про залишки на рахунках позичальників юридичних та фізичних осіб, за якими обліковуються зобов'язання по кредитним договорам, завірену підписом керівника і печаткою заставодавця;

- документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані заставодавцем від позичальника відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких заставодавець здійснював оцінку платоспроможності позичальника;

- будь-які інші документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору, тощо;

- оригінали та/або копії правовстановлюючих документів на предмет іпотеки/застави;

- технічну документацію по предмету іпотеки/застави;

- витяги про реєстрацію обтяжень по предмету іпотеки/застави;

- документи, які складають кредитну справу позичальника, що стосуються предмету іпотеки/застави.

Зобов'язано публічне акціонерне товариство комерційний банк "Даніель" виконати умови пункту 1.2 договору про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 від 16.01.2014 р., шляхом складання та підписання в двох примірниках акту прийому-передачі документів кредитних справ, вимоги за якими відступаються відповідно до пунктів 1.2., 1.3 договору про задоволення вимог заставодержателя № 16/01-14 від 16.01.2014 р.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" на користь публічного акціонерного товариства комерційному банку "Експобанк" 2436 грн. 00 коп. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство комерційного банку "Даніель" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" та Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 910/5355/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленіна В.О. (головуючий), Синиці О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційні скарги до провадження та призначено до розгляду на 18.08.2014р.

Представником Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

Представником Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення розгляду справи.

Представником Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 розгляд апеляційних скарг відкладено на 08.09.2014.

08.09.2014 представником Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

08.09.2014 представником Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування документів.

Розглянувши подане 08.09.2014 клопотання представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" про відкладення розгляду справи суд відзначає, що неможливість представника бути присутнім у судовому засіданні не є підставою для повторного відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, у даному випадку, скаржник має можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи Публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" повідомлене належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "ПРОМЕКОНОМБАНК".

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

08.09.2014 в судовому засіданні колегія суддів розглянувши подані представниками сторін клопотання, залишила їх без задоволення.

08.09.2014 представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

08.09.2014 представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" в судовому підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" та Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель", колегія суддів встановила наступне.

16.01.2014 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Експобанк" (позивачем за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Даніель" (відповідачем за первісним позовом) був укладений договір №16/01-14 (надалі-договір), за умовами якого право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, вказаними в додатку до цього договору вважаються відступленими ПАТ КБ «Даніель» та прийнятими ПАТ КБ "Експобанк" з моменту підписання акту приймання-передачі у відповідності до вимог пунктів 1.2. та 1.3. цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що права вимоги за кредитним договором передаються ПАТ КБ «Даніель» до ПАТ КБ "Експобанк" шляхом передачі документів, передбачених пунктом 1.3. цього договору. Передача зазначених документів здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який сторони складають та підписують в двох примірниках (по одному для кожної сторони) за формою, узгодженою сторонами.

В п. 1.3. договору сторони погодили, що ПАТ КБ «Даніель» зобов'язався не пізніше 28.02.2014 р. передати ПАТ КБ "Експобанк":

- оригінали договорів, вказаних в додатках до цього договору, а також договори страхування, поліси та інші документи, які підтверджують здійснення майнового та особистого страхування;

- платіжні та/або касові документи, які підтверджують факт надання кредиту заставодавцем позичальнику, завірені підписом уповноваженої особи та/або головного бухгалтера і печаткою та/або штампом заставодавця та/або підписом позичальника;

- заяви на видачу кредиту, частково або у повному обсязі, з підписом позичальника фізичної особи або уповноваженої особи позичальника юридичної особи скріплена печаткою;

- документи, на підставі яких відбувалося перерахування кредитних коштів, підтверджуючі цільове призначення кредиту (договір купівлі - продажу та/або рахунок - фактура);

- виписки з рахунків обліку позичальників:

а) поточної та простроченої заборгованості по кредиту;

б) нарахованих і прострочених відсотків та комісій;

в) забезпечення виконання зобов'язань по кредиту (застави, поруки, гарантій);

які підтверджують рух коштів по ним, завірену підписом керівника і печаткою заставодавця;

- довідку про залишки на рахунках позичальників юридичних та фізичних осіб, за якими обліковуються зобов'язання по кредитним договорам, завірену підписом керівника і печаткою заставодавця;

- документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані заставодавцем від позичальника відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких заставодавець здійснював оцінку платоспроможності позичальника.

- будь-які інші документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору, тощо.

Відповідно до пункту 2.3. договору ПАТ КБ «Даніель» зобов'язався додатково передати ПАТ КБ "Експобанк":

- оригінали та/або копії правовстановлюючих документів на предмет іпотеки/застави; - технічну документацію по предмету іпотеки/застави;

- витяги про реєстрацію обтяжень по предмету іпотеки/застави; - документи, які складають кредитну справу позичальника, що стосуються предмету іпотеки/застави.

Згідно із пунктом 1 додатку №1 до договору ПАТ КБ «Даніель» відступив, а ПАТ КБ "Експобанк" набув право вимоги до боржників, майнових та фінансових поручителів наведених в описі переліку даного додатку.

Як вбачається з матеріалів справи спір у справі виник в зв'язку з тим, що ПАТ КБ «Даніель» умови договору не виконало, акт приймання-передачі не підписав та вищезазначені документи не передав.

В свою чергу ПАТ КБ «Даніель» звернувся з зустрічною позовною заявою в якій просив визнати договір № 16/01-14 від 16.01.2014 р. недійсним так-як сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а також зазначений договір був підписаний головою правління банку без надання згоди Спостережної Ради, тобто з перевищенням повноважень, що є порушенням ст. 92 ЦК України.

З оскаржуваного рішення вбачається, що задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного місцевий господарський суд виходив з того, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України позивач за зустрічним позовом не надав суду докази того, що договір від 16.01.2014 р. № 16/01-14 є недійсним відповідно до вимог ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України, а оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" подало апеляційну скаргу в якій просило договір від 16.01.2014 р. № 16/01-14 визнати недійсним відповідно до вимог ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України (тобто задовольнити зустрічний позов ПАТ КБ «Даніель»), тоді як не є стороною цього договору.

Частиною 5 п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного (нині - господарського) суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Отже, звернення до суду має бути пов'язане із необхідністю захисту порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача і, відповідно, задоволення позовних вимог можливе у разі, якщо суд встановить порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи не вбачається у чому саме полягає порушення прав та інтересів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "ПРОМЕКОНОМБАНК" за договором, в той час коли скаржник не є його стороною.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" залишаться без задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги ПАТ КБ «Даніель», то колегія суддів відзначає про їх безпідставність та необґрунтованість з огляду на наступне.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазнає, що Договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплений печатками.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З аналізу спірного договору вбачається, що він за своєю правовою природою не є договором про задоволення вимог заставодержателя, хоча і має таку назву.

В свою чергу спірний договір є договором цесії.

Відступлення права вимоги (за ЦК УРСР - уступка вимоги, в літературі - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між цедентом та цесіонарієм.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні є правонаступництво.

Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва (так само як і внаслідок виконання зобов'язання за боржника поручителем, майновим поручителем або іншою третьою особою) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України), а також настання певних обставин, які мають юридичне значення.

Для цесії (уступки вимоги) необхідною є угода між старим і новим кредитором, тобто між цедентом і цесіонарієм. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, оскільки вона ніякою мірою не погіршує його становище. Проте, хоч при уступці вимоги згоди боржника не потрібно, старий кредитор (цедент) зобов'язаний повідомити боржника про цесію, яка відбулася, а також передати документи, які засвідчують право вимоги, новому кредиторові (цесіонарію). У противному разі відповідно до ст. 199 ЦК України боржник може виконати зобов'язання старому кредиторові і не нестиме відповідальність перед цесіонарієм, який набуває права витребувати виконання лише від цедента, а не від боржника.

Оскільки, ПАТ КБ «Даніель» не виконав свої зобов'язання за спірним договором, то позивачем за первісним позов обґрунтовано заявлено вимогу про зобов'язання ПАТ КБ «Даніель» виконати взяті на себе зобов'язання.

Стосовно форми, уступка вимоги підпорядковуються загальним правилам, які встановлені щодо форми правочину.

Так, ст. 202 ЦК України передбачає, що уступка вимоги, яка основана на правочині, здійсненому у письмовій формі, має бути також вчинена у простій письмовій формі. Однак невиконання цієї умови не тягне за собою недійсності правочину про уступку вимоги. В цьому разі застосовуються загальні правила, передбачені ст. 46 ЦК України.

Таким чином, у конкретній справі спірний договір не несе в собі змісту самостійного правового зобов'язання, так-як, зобов'язання передати документи випливає і прямо передбачене у змісті самої уступки вимоги, а тому сторони у такій формі продублювали зміст цесії.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також не надано будь-яких доказів того, що договір від 16.01.2014 р. № 16/01-14, який за своїм змістом є цесією, відповідно до вимог ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України є недійсним.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 910/5355/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Даніель" та Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРОМЕКОНОМБАНК" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 910/5355/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5355/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко