Рішення № 40467650, 09.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/5096/13-ц 09.09.2014 09.09.2014 09.09.2014

Справа № 22-ц/784/2018/14 Головуючий першої інстанції: Закревський В.І.

Категорія: 46 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В. та Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Яценко Л.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2014 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_2 про вселення,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що він є власником будинку АДРЕСА_1. В цьому будинку крім нього зареєстровані також відповідачі.

Посилаючись на те, що з травня 2002 р. відповідачі в його будинку не проживають, оскільки придбали на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_2, позивач, уточнивши та доповнивши позовні вимоги, просив визнати відповідачів та їх неповнолітнього сина такими, що втратили право користування будинком, та зобов'язати Управління Державної міграційної служби України зняти відповідачів з реєстрації в будинку АДРЕСА_1.

У грудні 2013 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про вселення у належний останньому будинок, вказуючи на те, що з січня 2004 р. не має можливості проживати в будинку, оскільки ОСОБА_2 вигнав їх з будинку та перешкоджає їх проживанню.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2014 р. первісний позов задоволено: визнано відповідачів та неповнолітнього ОСОБА_6 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1, зобов'язано УДМС України в особі Управління Державної міграційної служби зняти відповідачів з реєстрації в будинку.

Зустрічний позов залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи щодо причин непроживання відповідачів у спірному приміщенні, висновки суду не відповідають вимогам матеріального й процесуального права і просить рішення суду скасувати, справу направити до суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1. В цьому будинку крім нього зареєстровані також його син ОСОБА_4, дружина останнього ОСОБА_5 та малолітній син відповідачів ОСОБА_6 З 2004 р. відповідачі та їх син у спірному будинку не проживають.

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_7 14 травня 2007 р., ОСОБА_5 придбала житловий будинок по АДРЕСА_2, де і проживала постійно разом з чоловіком ОСОБА_4 та їх спільним сином.

В силу ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі з травня 2007 р. мали інше постійне місце проживання, у зв'язку з чим не проживали у належному позивачеві будинку, суд обґрунтовано вважав, що таке є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на виселення його сім'ї з належного їм будинку у м. Первомайськ у 2013 р. внаслідок виконання судового рішення не спростовує висновок про втрату відповідачами права користування спірним будинком з дня вибуття у 2007 р. на інше постійне місце проживання (належний їм на праві власності будинок).

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком позивача.

Щодо позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, то вони не підлягають задоволенню, оскільки Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, яке має повноваження щодо здійснення таких дій, не було залучено до участі у справі в якості відповідача, а лише третьої особи, а від так на нього не можна рішенням суду покласти виконання будь-яких обов'язків, у зв'язку з чим рішення суду в частині задоволення цих вимог необхідно скасувати в силу ч. 3 ст. 309 ЦПК України та ухвалити нове про відмову в їх задоволенні.

Також судом помилково, з порушенням вимог процесуального закону вирішено питання про залишення без розгляду зустрічного позову.

Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 р., судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України. Інші випадки закінчення розгляду справи (зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали.

Суд не звернув уваги на наведене й вирішив питання про залишення без розгляду позовної заяви за зустрічним позовом при ухваленні рішення по справі, що є грубим порушенням вимог процесуального закону.

Крім того, залишаючи без розгляду зустрічний позов, суд вважав, що для цього є передбачені п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

В силу п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно технічного запису судового засідання, яке відбулося 06 травня 2014 р., під час розгляду справи ОСОБА_5 звернулася до суду з усною заявою про залишення зустрічного позову без розгляду.

Між тим, ОСОБА_4 в судовому засіданні 06 травня 2014 р. присутнім не був і з заявою про залишення без розгляду його позову (усно чи письмово) не звертався.

З урахуванням викладених обставин та наведених положень закону висновок суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є помилковим, не відповідає вимогам закону, а тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати в силу вимог п. 4 ст. 311 ЦПК України та повернути справу в частині розгляду зустрічного позову до суду для розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 311, 316 ЦПК України,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2014 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_2 про вселення скасувати.

Справу в цій частині повернути до того ж суду для розгляду.

Рішення суду в частині покладення на Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області обов'язку щодо зняття з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_6 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про зняття з реєстрації відмовити.

Рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: