Ухвала суду № 40464789, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/44542/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Олендера І.Я.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання неправомірними наказів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_4, в якому просив визнати неправомірними та скасувати накази начальника ГУМВС України в Одеській області від 14 листопада 2011 року № 2330 та від 27 грудня 2011 року № 768 о/с в частині звільнення з ОВС старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектора управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3

Зобов'язати ГУМВС України в Одеській області поновити позивача на службі в ОВС на посаді старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектора управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області та стягнути з ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом т.в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області № 768 о/с від 30 березня 2011 року, старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3 (М-184719) звільнено у запас Збройних Сил за п. 66 (за дискредитацію).

З тексту Наказу т.в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області № 768 о/с від 30 березня 2011 року вбачається, що підставою для його прийняття став Наказ Головного Управління МВС України в Одеській області № 2330 від 14 листопада 2011 року «Про покарання працівників УКР ГУМВС».

Підставою видання Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 2330 від 14 листопада 2011 року «Про покарання працівників УКР ГУМВС» став висновок за результатами службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни співробітниками УКР ГУМВС України в Одеській області від 08 листопада 2011 року, проведеної співробітниками ГУМВС України в Одеській області.

У вище вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_3 вчинив проступок, що порушує статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», п. 2.5 Правил дорожнього руху, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, ухваленого рішенням колегії МВС України від 05 жовтня 2000 року № 7км/8, ігнорування наказів, вказівок і розпоряджень МВС України та ГУМВС в області щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що виразилось у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, відмови від проходження медичного огляду та ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, нетактовній поведінці на місці затримання.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 7 Дисциплінарного Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.

Відповідно до статті 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС та інші.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 листопада 2011 року, о 14 год. 30 хв., в м. Одесі, по вул. Чорноморського козацтва, 163 працівниками УДАІ ГУМВС України в Одеській області був зупинений автомобіль ВАЗ державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого, було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП.

Малиновським районним судом м. Одеси за результатами розгляду справи № 3-10075/11 встановлено, що згідно наданим матеріалам про адміністративне правопорушення, позивач був зупинений співробітниками ДАІ та йому було запропоновано пройти медичний огляд стану алкогольного сп'яніння. Суд встановив, що ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду, а погано себе почував, у зв'язку із чим, йому потім була надана медична допомога. Факт відмови від проходження медичного огляду підтверджується лише викладеними в протоколі даними. Допитаний в судовому засіданні понятий вказав, що при ньому ніхто від проходження медичного огляду не відмовлявся, а також ознак алкогольного сп'яніння ні в кого не було.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року по справі № 3-10075/11, було закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення по відношенню ОСОБА_3 за ст. 130 ч. 1 КУпАП України на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху, ігнорування наказів, вказівок, розпоряджень МВС України щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що виразилось в керуванні автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмови від проходження медичного огляду та ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, про що було зазначено у висновку за результатами службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни співробітниками УКР ГУМВС України в Одеській області від 08 листопада 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: