Рішення № 40431926, 05.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/897/13-ц Головуючий у І інстанції Косович Т.П.Провадження № 22-ц/780/4893/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 1 05.09.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Білоконь О.В.,

суддів: Журби С.О., Кашперської Т.Ц.,

при секретарі: Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Тетіївської міської ради Київської області на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом прокурора Тетіївського району в інтересах держави до Тетіївської міської ради Київської області, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тетіївського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання незаконним проведення аукціону з продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради Київської області про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності ,-

встановила:

У травні 2013 року прокурор Тетіївського району Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави, посилаючись на таке.

За наслідками проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що 21.07.2010 року між виконавчим комітетом Тетіївської міської ради та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки комерційного призначення з аукціону площею 0,2713 га по АДРЕСА_1 за ціною 209000 грн. з розстрочкою платежу до 15 грудня 2010 року, на підставі якого ОСОБА_1 30.06.2011 року одержала державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку серії ЯК № 176964.

Прокурор вважає, що зміст вказаного договору суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, оскільки конкурентний спосіб продажу земель державної та комунальної власності запроваджено в ЗК України з 01.01.2008 року, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом, якого на час відчуження спірної земельної ділянки не було.

Також вказаний договір купівлі-продажу укладено за відсутності графіку погашення розстроченої суми, що суперечить п. 4 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 22.04.2009 року.

Крім того, зазначену земельну ділянку продано громадянці ОСОБА_1, а не суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, як зазначено в протоколі № 1 проведення аукціону.

Позивач просив визнати незаконним проведення аукціону з продажу земельної ділянки 22 червня 2010 року, визнати недійсним складений за результатами проведення аукціону протокол № 1 проведення аукціону з продажу земельної ділянки від 22 червня 2010 року, визнати недійсним з моменту реєстрації договір купівлі-продажу земельної ділянки комерційного призначення з аукціону, укладений 21 липня 2010 року між виконавчим комітетом Тетіївської міської ради Київської області та ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 1347 від 21 липня 2010 року, скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 178064, виданий ОСОБА_1 30 червня 2011 року.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати її добросовісним набувачем придбаної нею спірної земельної ділянки та визнати за нею право власності на вказане майно, посилаючись на те, що вона на законних підставах придбала спірну земельну ділянку.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року первісний позов прокурора задоволено в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У апеляційних скаргах відповідачі Тетіївська міськрада Київської області та ОСОБА_1 просять дане рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позов прокурора та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави в особі уповноваженого органу Тетіївської міської ради, а відповідач безпідставно, в порушення встановленого законом порядку та інтересів держави отримала у власність спірну земельну ділянку. Зміст оспорюваного договору купівлі-продажу суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, оскільки був укладений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону» 19 серпня 2012 року, з порушеннями допущеними під час проведення аукціону щодо особи учасника та сторони договору, які не є тотожними, за відсутності графіка розстрочення платежу за придбану земельну ділянку.

Такі висновки суду в частині задоволення первісного позову не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що рішенням Тетіївської міської ради № 22 від 18 травня 2006 року затверджено перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення для першочергового продажу на земельних торгах (аукціонах), який, зокрема, включає земельну ділянку по АДРЕСА_1 орієнтовною площею біля 0,20 га під комерційне використання.

Рішенням Тетіївської міської ради № 410 від 21 березня 2008 року затверджено Положення про проведення земельних аукціонів в межах м. Тетієва з продажу земельних ділянок комунальної власності несільськогосподарського призначення.

Відповідно до протоколу № 1 від 22 червня 2010 року про проведення аукціону з продажу земельної ділянки площею 0,2713 га по АДРЕСА_1 переможцем аукціону (покупцем) визнано СПД ОСОБА_1 за ціною продажу земельної ділянки у сумі 209000 грн.

21 липня 2010 року між виконавчим комітетом Тетіївської міської ради та ОСОБА_1 як переможцем аукціону від 22 червня 2010 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки комерційного призначення, загальною площею 0,2713 га, кадастровий номер 3224610100:01:149:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Продаж вказаної земельної ділянки вчинено за 209000 грн., з яких ОСОБА_1 внесла на розрахунковий рахунок продавця суму у розмірі 50666,00 грн., а решту суми зобов'язалась перерахувати з розстрочкою платежу, згідно згоди Тетіївської міської ради, до 15 грудня 2010 року.

Сторони визнають та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повністю сплатила суму вартості вказаної земельної ділянки, яка передбачена договором купівлі-продажу від 21 липня 2010 року.

30 червня 2011 року на ім'я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯК № 176964 на право власності на земельну ділянку площею 0,2713 га, кадастровий номер 3224610100:01:149:0007.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 та 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст. 127 ЗК України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Будь-яких обмежень продажу спірної земельної ділянки, передбачених ч.2 ст. 134 ЗК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом, якого на час відчуження спірної земельної ділянки не було, оскільки лише 19.08.2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону», яким регламентовано порядок проведення аукціонів з продажу земель державної та комунальної власності.

Отже, на час відчуження з аукціону спірної земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу у червні-липні 2010 року законом не був встановлений порядок проведення земельних торгів, тому зміст укладеного між відповідачами правочину не суперечив будь-яким актам цивільного законодавства, тому підстави для його визнання недійсним за ч.1 ст. 203 ЦК України відсутні.

Також судом першої інстанції не зазначено положення закону, які б містили заборону набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1, тобто відноситься до земель комунальної власності територіальної громади міста, якими розпоряджаються, відповідно до ст. 122 ЗК України і п.12 розділу Х Перехідних положень, міські ради.

З позовної заяви вбачається, що прокурор належним чином не зазначив, у чому виражене порушення державних інтересів в результаті відчуження земель колективної власності територіальної громади на користь ОСОБА_1 за оплатним договором та від імені якого органу державної влади діє прокуратура, звертаючись до суду із даним позовом.

Більш того, Тетіївська міська рада Київської області заперечує проти задоволення позову і вважає, що продаж земельної ділянки відбувся законно, при укладенні договору купівлі-продажу сторони у згодили графік розрахунку за спірну земельну ділянку і ОСОБА_1 повністю оплатила вартість вказаної земельної ділянки, тому порушення прав територіальної громади відсутні.

Позивачем не доведено, що оспорюваний договір купівлі-продажу суперечить інтересам держави і суспільства або його моральним засадам, що позбавленням ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку буде дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника, відповідно до положенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції суд виходив з того, що відповідно до протоколу № 1 від 22 червня 2010 року про проведення аукціону з продажу спірної земельної ділянки його переможцем визнано СПД ОСОБА_1, а договір купівлі-продажу від 21 липня 2010 року було укладено з фізичною особою ОСОБА_1, що є підставою для визнання недійсним вказаного договору та скасування державного акту на право власності на землю, виданого на ім'я фізичної особи ОСОБА_1

Однак з вказаним висновком погодитись не можна, оскільки законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Таким чином, нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою, що залишилось поза увагою суду першої інстанції при вирішенні справи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позову прокурора Тетіївського району не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, відповідно, відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивача .

Суд уваги на вказані обставини не звернув, дав неправильну оцінку встановленим по справі доказам, неправильно застосував норми матеріального права, постановивши незаконне та необґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права та повинне бути скасоване з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову прокурора за його безпідставністю.

Разом з тим доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки визнання особи добросовісним набувачем не є способом захисту права цивільного, передбаченого ст. 16 ЦК України а право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підтверджено державним актом.

З урахуванням викладеного, рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Тетіївської міської ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року скасувати в частині задоволенні позову прокурора Тетіївського району в інтересах держави до Тетіївської міської ради Київської області, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Тетіївського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання незаконним проведення аукціону з продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: