Постанова № 4043065, 23.02.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2009 р.                     Справа № 2-а-1488/08

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,

з участю представника позивача Бакун Р.А., представника відповідача Копко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Пан продукт» до Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Пан продукт» звернулось з позовом до Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції №0000142302/0/11554 від 11 грудня 2008 року на суму 23500 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що набувши право на бюджетне відшкодування за квітень 2008 року господарством «Пан продукт» подано податкову декларацію з ПДВ разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення бюджетного відшкодування на банківський рахунок. Задекларована сума бюджетного відшкодування за квітень 2008 року становить 120591 грн. Володимир-Волинська об’єднана державна податкова інспекція здійснила виїздну позапланову перевірку по питанню достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2008 року. За результатами перевірки підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування в повному обсязі та надано довідку від 21 липня 2008 року за №896/23-33309000.

По результатам зустрічних перевірок 11 листопада 2008 року відповідач оформив акт №1391/23-33309000, яким зменшує бюджетне відшкодування на суму 23500 грн. та приймає податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2008 року №0000142302/0/11554. Позивач вважає зазначене прийняте з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає визнанню нечинним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю.

Відповідач у заперечені від 26 січня 2009 року за №731/10-112 та представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету. Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що один з постачальників продавця, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Оптторг-Україна» податку до бюджету не сплатило.

У судовому засіданні представник Володимир-Волинської ОДПІ підтримав наведені у запереченнях доводи, просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

На підставі направлення виданого Володимир-Волинською об’єднаною державною податковою інспекцією від 7 липня 2008 року проведено 21 липня 2008 року виїзну позапланову перевірку фермерського господарства «Пан продукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2008 року, про що було складено довідку за №896/23-33309000.

Перевіркою підтверджено заявлену фермерським господарством «Пан продукт» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 120591 грн.

За результатами додаткової виїзної позапланової перевірки фермерського господарства «Пан продукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2008 року з врахуванням результатів зустрічних перевірок 11 листопада 2008 року складено акт за №1391/23-33309000.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ФГ «Пан продукт» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на суму 23500 грн.

За наслідками перевірки Володимир-Волинською об’єднаною державною податковою інспекції сформовано податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2008 року №0000142302/0/11554 щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 23500 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7. 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в Законі чітко передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Віднесення до податкового кредиту Позивачем здійснено за вимогами підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно податкової накладної від 3 квітня 2007 року за №55 виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Грандекс-агро», в ціні товару сплачено ПДВ в сумі 23500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №505 від 2 квітня 2007 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт на який посилається відповідач про не надходження сум податку на додану вартість до бюджету не є підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ, тому, як для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 23 500 грн. податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2008 року №0000142302/0/11554.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2008 року №0000142302/0/11554.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 2 березня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                             А.Я. Ксензюк