Ухвала суду № 4043055, 30.06.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

30.06.2009           Справа № 22-а-2260/08

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Щепанської О.А.,

суддів           Лядової Т.Р. , Дадінської Т.В.                      секретар судового засідання          Зикова А.В. за участю представників сторін:

представника позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" - Яловега Катерини Анатоліївни, довіреність №б/н від 10.06.2009;

представника відповідача: Державної податкової інспекції в місті Ялті Автономної Республіки Крим - Черниш Анни Олексіївни, довіреність №7776/9/10-0 від 22.10.2008;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ялті Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 20.10.08 у справі № 2-26/7108-2008А (№22а-2260/08),

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" (вул. Терлецького, 9 А, Форос, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98690; вул. Виноградна 2,Форос, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98690)

до           Державної податкової інспекції в місті Ялті Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2008 (суддя Медведчук О.Л.) у справі №2-26/7108-2008А (№22а-2260/08) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим №0001202301/0 від 06.05.2008.

Суд стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" судовий збір у розмірі 03,40грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Ялті Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Ялті Автономної Республіки Крим.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2009 року у складі судової колегії було здійснено заміну суддів Ілюхіної Г.П., у зв'язку з відпусткою, та Санакоєвої М.А., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддів Лядову Т.Р. та Дадінську Т.В.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач - ТОВ "Інвест Плюс" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ялті про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001202301/0 від 06.05.2008.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що податкове повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 49409,00грн. є незаконним та таким, що суперечать чинному законодавству з питань оподаткування.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, 18.04.2008 року, за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ "Інвест Плюс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за січень 2008, проведеної ДПІ в місті Ялті, було складено акт №942/23-4/32362095.

Так, на підставі вказаного акту, Державною податковою інспекцією у місті Ялті, винесено податкове повідомлення-рішення №0001202301/0 від 06.05.2008р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 49409,00грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Інвест Плюс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі закон про ПДВ), платник податку - особа, яка, згідно Законом, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено: "Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.          

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)."

Таким чином, наведені норми Закону встановлюють виникнення права платника податку на податковий кредит у разі придбання основних фондів для здійснення господарської діяльності.

В ході перевірки було виявлено, що 01.08.2007 між Бахчисарайською райдержадміністрацією та ТОВ "Інвест Плюс" було укладено договір оренди земельної ділянки розташованої за адресою Бахчисарайський район, с. Віліно, провулок Вигідний, 13, загальною площею 10,6060 га. для будівництва комплексу споруд вин заводу, локальних очисних споруд, геологорозвідувальної свердловини для водозабезпечення та ставку накопичувача для системи краплинного зрошення.

На підставі чого, між ТОВ "Інвест Плюс" (Замовник) та приватним підприємством "Заубер" (Підрядник) 25.10.2007 було укладено договір підряду, відповідно до якого, Замовник доручає та оплачує, а Підрядчик приймає на себе зобов'язання по організації виконання стадії робочого проекту в частині технології "Кухонне виробництво "Вин завод Альмінська долина", у зв'язку з чим, Замовником було здійснено передоплату 80% в сумі 130236,00грн. у тому числі ПДВ 20% 21706,00грн.

Також, 03.12.2007 між ТОВ "Інвест Плюс" (Покупець) та ДП "Укрспец-резерв" (Постачальник) було укладено договір постачання, відповідно до якого, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і сплатити відповідно до умов договору, два елегазових вимикача, у зв'язку із чим, позивачем було здійснено оплату 50% вартості вимикачів у розмірі 210000,00грн. в т.ч. ПДВ 20% 35000,00грн.

Крім того, 21.12.2007 між ТОВ "Інвест Плюс" (Замовник) і приватним підприємством "Промстройторг" (Підрядчик) було укладено договір підряду, відповідно до якого, Підрядчик зобов'язався за завданням Замовника виконати роботи по установці захисних патронів в місцях пересікання периметральної автодороги с. Віліно на газопроводі Передовоє-Севастополь, а Замовник прийняти і оплатити виконану роботу, у зв'язку з чим, Замовником було здійснено оплату в сумі 81356,00грн. в т.ч. ПДВ 20% -13559,33грн.

Зазначені роботи були пов'язані з будівництвом (проведенням електрики, отриманням ТУ) комплексу винзаводу, підведенням до нього автомобільних шляхів, який у подальшому буде використовуватись у господарській діяльності.

Отже, висновки ДПІ у місті Ялті в акті перевірки про те, що ТОВ "Інвест Плюс" не отримало дозвільних документів на будівництво комплексу споруд винзаводу, у зв'язку із чим не підтвердило здійснення витрат на будівництво винзаводу в рамках господарської діяльності, є необґрунтованими, адже суперечать приписам пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідного якого, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Поняття "господарська діяльність" визначено у статті 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" згідно якої, господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність дозволу на будівництво не може свідчити про не використання у подальшому позивачем робіт за вказаними вище договорами у своїй господарській діяльності.

Так, у порушення частини 2 статті 19, пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, частини 3 статті 3 Закону України "Про систему оподаткування", у акті перевірки №942/23-4/32362095 від 18.04.2008 не доведено порушення зазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість", та при винесенні оскаржуваного рішення, були зроблені висновки, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.          

Оскільки, як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, відповідачем таких доказів суду не було надано, отже, судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 20.10.08 у справі № 2-26/7108-2008А (№22а-2260/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 20.10.08 у справі № 2-26/7108-2008А (№22а-2260/08) підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ялті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 20.10.08 у справі № 2-26/7108-2008А (№22а-2260/08) залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 липня 2009 р.

Головуючий суддя                                        О.А.Щепанська

Судді                                         Т.Р.Лядова                               Т.В. Дадінська