Постанова № 40428555, 05.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 вересня 2014 року 14:09 справа №826/12068/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій Енергосервіс”

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Водолій Енергосервіс” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Водолій Енергосервіс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Дарницькому районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2014 року №0004052203 та №0004062203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/12068/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 01 вересня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 01 вересня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 31 липня 2014 року №0004052203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ “Водолій Енергосервіс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 809 500,00 грн., в тому числі за основним платежем – 647 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 161 900,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 31 липня 2014 року №0004062203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Водолій Енергосервіс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 811 171,25 грн., в тому числі за основним платежем – 648 937,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 162 234,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 15 липня 2014 року №5540/26-51/22-03/31119385 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій Енергосервіс” (код ЄДРПОУ 31119385) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Рімнус Маркер” (код ЄДРПОУ 37889487), ТОВ “Стронг Інтернешнл” (код ЄДРПОУ 38353726), ТОВ “Базис Груп” (код ЄДРПОУ 37717651), ТОВ “Деста Союз” (код ЄДРПОУ 38801492) та ТОВ “Спецпроект 2012” (код ЄДРПОУ 38826831) за період діяльності з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2014 року в сумі – 647 600,00 грн., у тому числі по періодам: І квартал 2012 року в сумі – 392 000,00 грн., півріччя 2012 року в сумі – 49 875,00 грн., 9 місяців 2012 року в сумі – 86 100,00 грн., річна 2012 року в сумі – 151 484,00 грн., річна 2013 року в сумі – 320 941,00 грн.; пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 648 937,00 грн., у тому числі по періодах за: січень 2012 року – 5 333,00 грн., лютий 2012 року – 21 000,00 грн., березень 2012 року – 11 000,00 грн., квітень 2012 року – 2 500,00 грн., травень 2012 року – 38 000,00 грн., червень 2012 року – 7 000,00 грн., липень 2012 року – 82 000,00 грн., жовтень 2012 року – 53 000,00 грн., листопад 2012 року – 18 000,00 грн., грудень 2012 року – 73 271,00 грн., вересень 2013 року – 20 833,00 грн., жовтень 2013 року – 16 000,00 грн., листопад 2013 року – 71 000,00 грн., грудень 2013 року – 230 000,00 грн.

Встановлені в Акті перевірки порушення мотивовані наступним: результатами перевірок контрагентів позивача – ТОВ “Рімнус Маркер”, ТОВ “Стронг Інтернешнл” та ТОВ “Спецпроект 2012” не підтверджено факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ “Водолій Енергосервіс”, встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, що свідчить про відсутність правочину, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: спірні господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ “Водолій Енергосервіс” дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальниками; контрагенти-постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридична особа та платники податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ “Водолій Енергосервіс” є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Водолій Енергосервіс” та його контрагентами – ТОВ “Рімнус Маркер”, ТОВ “Стронг Інтернешнл” та ТОВ “Спецпроект 2012”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (замовник) та ТОВ “Стронг Інтернешнл” (підрядник) укладено наступні договори: від 01 вересня 2012 року №01-09/12, від 03 вересня 2012 року №03-09/12, від 09 вересня 2012 року №09-09/12, від 01 жовтня 2012 року №01-10/12, від 02 жовтня 2012 року №02-10/12, від 01 листопада 2012 року №01-11/12 та від 02 листопада 2012 року №02-11/12, за умовами яких підрядник зобов’язується виконати роботи з проектування, монтажу та пусконалагодження у відповідності до вимог проектної документації замовника, а замовник зобов’язується прийняти результат робіт і сплатити підряднику вартість виконаних робіт.

Згідно з актами виконаних робіт, протягом жовтня – грудня 2012 року ТОВ “Стронг Інтернешнл” виконало на замовлення позивача наступні роботи: реконструкція та пусконалагодження системи опалення, влаштування систем водопостачання та каналізації, проектування, монтаж та пусконалагодження систем радіаторного опалення та інші.

У свою чергу, ТОВ “Стронг Інтернешнл” виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 668 625,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 111 437,50 грн.

Між ТОВ “Водолій Енергосервіс” (замовник) та ТОВ “Рімнус Маркер” (підрядник) укладено договори: від 14 грудня 2011 року №14-12/11, від 04 січня 2012 року №04-01/12, від 22 квітня 2012 року №22-04/12, від 07 травня 2012 року №07-05/12, від 15 травня 2012 року №15-05/12, від 23 травня 2012 року №23-05/12, від 29 травня 2012 року №29-05/12, від 05 липня 2012 року №05-07/12, від 01 лютого 2012 року №01-02/12, від 10 квітня 2012 року №10-04/12.

Акти виконаних робіт, які датовані січнем – липнем 2012 року, підтверджують, що ТОВ “Рімнус Маркер” виконало на замовлення позивача наступні роботи: демонтажно-монтажні роботи по збільшенню потужності теплообмінника, монтаж системи водопостачання та каналізації, розробка робочого проекту, монтаж та пусконалагодження обладнання насосної станції та інші, а також поставило товари (клапани, труби, радіатори тощо), що підтверджується відповідними рахунками-фактури та видатковими накладними.

ТОВ “Рімнус Маркер” виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 228 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 206 333,35 грн.

За умовами договорів, укладених між ТОВ “Водолій Енергосервіс” (замовник) та ТОВ “Спецпроект 2012” (підрядник) від 01 липня 2013 року №01-07/2013, від 11 липня 2013 року №11-07/2013, від 30 липня 2013 року №30-07/13, від 01 жовтня 2013 року №01-10/13, від 02 липня 2013 року №02-07/2013, підрядник зобов’язується виконати комплекс робіт з монтажу та пусконалагодження обладнання системи опалення та ІТП у відповідності до вимог проектної документації замовника, а замовник зобов’язується прийняти результат робіт і сплатити підряднику вартість виконаних робіт.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт, датованих вереснем – груднем 2013 року, підрядник виконав на замовлення позивача роботи: установлення насосів, прокладка трубопроводів системи опалення, роботи з монтажу системи водопостачання та каналізації тощо.

Рахунки-фактури та видаткові накладні, наявні в матеріалах справи підтверджують, що ТОВ “Спецпроект 2012” (постачальник) поставило ТОВ “Водолій Енергосервіс” (одержувач) наступні товари: труба сталева, ізоляція, лічильник води, фільтр, засувка тощо.

На підтвердження факту перевезення зазначених товарів, позивачем надано в матеріали справи товарно-транспортні накладні.

ТОВ “Спецпроект 2012” виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 958 961,86 грн., у тому числі податок на додану вартість – 320 493,69 грн.

Доказів на підтвердження оплати за поставлені товари на виконані роботи позивачем до суду не надано.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведеності мети використання придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ “Водолій Енергосервіс” здійснює діяльність у сфері інжинірингу, монтажу систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду наступні документи: копії господарських договорів, актів здачі-приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, кошторисів на виконання монтажних робіт.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження мети придбання позивачем товарів та робіт у ТОВ “Рімнус Маркер”, ТОВ “Стронг Інтернешнл” та ТОВ “Спецпроект 2012”, зокрема, позивачем не надано суду жодних доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь вказаних контрагентів у здійсненні робіт на відповідних об’єктах, тобто надані документи не дають змоги встановити, що замовлені в межах спірних господарських операцій роботи були ідентичними роботам, які виконано позивачем на замовлення третіх осіб, а також не надано будь-яких доказів та письмових пояснень на підтвердження мети придбання товарів у межах спірних правовідносин, наприклад, доказів на підтвердження факту подальшої реалізації контрагентам-покупцям тощо, відповідно, суд не має можливості встановити яким чином позивач використав такі товари як клапани, труби, радіатори та інші.

В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження неможливості самостійного виконання позивачем зобов’язань перед замовниками та необхідності залучення підрядників, враховуючи характер господарської діяльності позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ “Рімнус Маркер”, ТОВ “Стронг Інтернешнл” та ТОВ “Спецпроект 2012” робіт, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари та роботи використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Рімнус Маркер”, ТОВ “Стронг Інтернешнл” та ТОВ “Спецпроект 2012”, у зв’язку з придбанням товарів та робіт.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів та робіт, виконаних ТОВ “Рімнус Маркер”, ТОВ “Стронг Інтернешнл” та ТОВ “Спецпроект 2012”, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ “Водолій Енергосервіс” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Водолій Енергосервіс” про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2014 року №0004052203 та №0004062203 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Водолій Енергосервіс” не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. – 487,20 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Водолій Енергосервіс” відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Водолій Енергосервіс” (код ЄДРПОУ 31119385, 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 61-А) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Подільському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чести гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко