Постанова № 40428559, 01.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 вересня 2014 року 10:00 справа №826/9068/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІЄСА”

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області

про

визнання дій протиправними та скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 червня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІЄСА” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ДІЄСА”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (далі по тексту – відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії посадових осіб відповідача при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ “ДІЄСА” за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 43; 2) скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про накладення штрафних санкцій від 10 квітня 2014 року №53, якою застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 147 818,08 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9068/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 14 серпня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 14 серпня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області проведено позапланову перевірку ТОВ “ДІЄСА”, а саме магазину “Ельдорадо” за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 43, за результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 27 листопада 2013 року №00000470 (далі по тексту – Акт перевірки).

В Акті перевірки зокрема зазначено, що вибірковою перевіркою товарів, що реалізуються в магазині, встановлено порушення пунктів 16, 17 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року №104, пункту 4 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №506, статей 14, 15 Закону України “Про захист прав споживачів”, а саме: на товарах, зазначених у таблицях №№1, 2, 3 додатку №7 до акта перевірки відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, яка повинна надаватись споживачеві до придбання ним товару у доступній наочній формі, про назву та адресу підприємств, яке гарантійне обслуговування, гарантійний ремонт товарів (сервісні центри), на деяких товарах у буд-якій формі (супровідні документації), наразі відсутні гарантійні терміни експлуатації, гарантійні терміни зберігання продукції; на деяких товарах відсутня будь-яка інформація для споживача на українській мові; деякі товари містять подвійне маркування про назву країни виробника, що вводить споживачів в оману та може призвести до невірного вибору продукції споживачем під час купівлі. Деякі товари пропонуються споживачам без гарантійного талону взагалі.

За результатами розгляду Акта перевірки відповідачем прийнято постанову про накладання стягнень від 10 квітня 2014 року №53, згідно якої встановлено порушення ТОВ “Дієса” статті 15 Закону України “Про захист прав споживачів”, та постановлено за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію застосувати штраф у розмірі 147 818,08 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки протиправними, а постанову про накладання стягнення такою, що підлягає скасуванню, оскільки: перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів проведена відповідачем незаконно та всупереч вимогам чинного законодавства; факту продажу товару без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації не встановлено; всі товари забезпечуються необхідною інформацією та супровідною документацією; обов’язку щодо нанесення на цінники інформації про назву та місцезнаходження виробника, дату виготовлення, відомості про умови зберігання та гарантійні зобов’язання виробника законодавством не встановлено.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову зазначив про відповідність своїх дій щодо проведення перевірки вимогам чинного законодавства та про правомірність прийняття оскаржуваної постанови, обґрунтовуючи тим, що ТОВ “ДІЄСА” до реалізації пропонувалися товари забезпечені цінниками з позначенням роздрібних цін без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, зокрема, споживачів не забезпечено інформацією про найменування та назву товаровиробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, відомості про умови ефективного використання та зберігання, гарантійні зобов’язання виробника, правила та умови ефективного і безпечного використання технічно складної побутової техніки, строк придатності (термін служби).

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Як встановлено вище, штраф на позивача накладено у зв’язку із відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а тому суду належить дослідити вказані обставини.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України “Про захист прав споживачів”.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України “Про захист прав споживачів” споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Частиною першою статті 15 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров’ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Частиною другою статті 15 Закону України “Про захист прав споживачів” зокрема встановлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

Загальні умови провадження торговельної діяльності суб’єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України визначає Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833 (далі по тексту – Порядок).

Згідно пункту 21 Порядку суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування регламентують Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року №104 (далі по тексту – Правила).

Згідно пункту 2 глави 1 Правил здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб’єкта господарювання зобов’язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.

Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров’я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до пункту 2 глави 4 Правил маркування електропобутових товарів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), номінальну потужність (Вт), номінальний струм (А), ступінь захисту від ураження електрострумом, позначення щодо захищеності від вологи, знак заземлення, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.

На електронагрівальних приладах маркувальні дані розміщуються безпосередньо на корпусах або металевих пластинках, які прикріплюються до приладів.

Індивідуальна упаковка електропобутових товарів має містити маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його адресу, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), рід струму, номінальну потужність (Вт), попереджувальні знаки, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.

Пунктом 2 глави 5 Правил передбачено, що маркуванню підлягають телерадіотовари і тара, яка використовується для їх зберігання. Маркування передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву, клас і модель виробу, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.

Індивідуальна упаковка повинна містити такі маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, назву товару, колір корпусу виробу, попереджувальні знаки, дату випуску, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.

Пунктами 7 та 8 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №506, встановлено, що необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах, що додаються виробником до товару.

До експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.

Експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 “Эксплуатационные документы” і вимогам цього Порядку.

На товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару.

В експлуатаційних документах зазначаються: найменування товару; найменування нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар (у тому числі іноземного походження); основні споживчі властивості товару; заводський номер товару; дата виготовлення товару; гарантійні зобов’язання виробника (продавця), у тому числі гарантійний термін зберігання та гарантійний термін експлуатації товару; правила та умови ефективного і безпечного використання товару; термін служби (придатності) товару, відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача, а також проводитиме гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну; інформація стосовно товару, який за певних умов може справляти небезпечний вплив на життя, здоров’я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу; відмітка щодо повірки (для засобів вимірювальної техніки, які згідно із Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність” підлягають державному метрологічному нагляду).

Відповідно до пункту 17 Правил забороняється приймати до продажу та реалізовувати товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, без експлуатаційних документів (технічного паспорта або іншого документа, що його замінює, тощо).

Під час продажу товару, який підлягає гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, продавець зобов’язаний: у присутності споживача здійснити перевірку споживчих властивостей товару, наявності експлуатаційних документів, у тому числі гарантійного талона та відривних талонів на гарантійне обслуговування, комплектності товару, зазначеної в експлуатаційних документах; поінформувати споживача про правила користування товаром; заповнити відповідні розділи гарантійного і відривного талонів на гарантійне обслуговування; надати інформацію про підприємства (майстерні), що здійснюють гарантійний ремонт.

У разі коли товар потребує проведення робіт з уведення в експлуатацію, суб’єкт господарювання зобов’язаний надати споживачу відповідну інформацію або забезпечити виконання таких робіт.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, якою зокрема є дата виготовлення відповідного товару, найменування та назва товаровиробника, його місцезнаходження, відомості про умови ефективного використання та зберігання, гарантійні зобов’язання виробника, строк придатності (термін служби).

При цьому вказана інформація може міститись у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні (на індивідуальних упаковках, корпусах або металевих пластинках, які прикріплюються до електронагрівальних приладів) чи іншим способом (у доступній наочній формі); надання інформації про правила користування товаром, про підприємства (майстерні), що здійснюють гарантійний ремонт та заповнення відповідних розділів гарантійного і відривного талонів на гарантійне обслуговування здійснюється під час продажу товару.

На спростування висновків акта перевірки позивачем надано до суду копії наступних документів: сертифікатів відповідності та додатки до них, декларацій про відповідність з додатками на товари, що перевірялись, фотокопії етикеток, які містять інформацію зокрема про назву та адресу виробника, дату виготовлення, строк придатності, гарантійний термін тощо.

Суд звертає увагу, що надані відповідачем до суду фотокопії цінників з позначенням роздрібних цін на товари та гарантійних талонів не підтверджують факту відсутності на перевірених товарах необхідної, достовірної та своєчасної інформації, оскільки така інформація може міститись у супровідній документації, на етикетках, чи у маркуванні, докази перевірки яких в матеріалах справи відсутні.

Згідно пункту 7 частини першої статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що підставою для притягнення до відповідальності є встановлення факту реалізації товарів за відсутності необхідної, достовірної та своєчасної інформації про них.

При цьому доказів на підтвердження факту реалізації позивачем перевірених товарів за відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації матеріали справи не містять.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2009 року №К-24128/07.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про накладання стягнень від 10 квітня 2014 року №53 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині – задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання дій посадових осіб відповідача при проведенні позапланової перевірки протиправними, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Частиною першою статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання; перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання.

Судом встановлено, що перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ТОВ “ДІЄСА”, а саме магазину “Ельдорадо” за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 43, проведено на підставі звернення (листа) Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району міста Києва та за наявності згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року №03/7-11206-2013.

Частиною першою статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно частини другої статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини п’ятої статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання.

Суб’єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред’явили документів, передбачених цією статтею.

Матеріали справи підтверджують, що перевірку проведено згідно до наказу від 27 листопада 2013 року №169, на підставі направлення на проведення перевірки від 27 листопада 2013 року №611, та у присутності директора торгівельного комплексу, тобто у відповідності до вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а факт допуску позивачем посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до проведення перевірки дає підстави вважати що відповідачем пред’явлено документи передбачені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Доказів на підтвердження того, що під час проведення перевірки ТОВ “ДІЄСА” посадовими особами відповідача порушено безпосередньо процедуру проведення перевірки позивачем також не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позапланову перевірку ТОВ “ДІЄСА” проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області не доведено правомірність та обґрунтованість постанови про накладення штрафних санкцій від 10 квітня 2014 року №53 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивачем не доведено обставин щодо необхідності визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ДІЄСА” підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІЄСА” задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про накладання стягнень від 10 квітня 2014 року №53.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІЄСА” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 184,36 грн. (сто вісімдесят чотири гривні тридцять шість копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко