Ухвала суду № 40426386, 08.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2014 р. м. Київ К/800/24476/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Мороз Є.О.від відповідачівне з'явилисьПрокурорЗарудяна Н.О.,розглянувши к відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 0870/3044/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

2. Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулось до суду з адміністративним позовом, якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість в розмірі 35 291 562,00 грн. по податковій декларації за червень 2010 року;

- стягнути на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по декларації з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 35 291 562,00 грн.;

- стягнути на користь позивача з Державного бюджету України суму пені в розмірі 1 346 579,00 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.07.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.07.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя висновку про відшкодування ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» податку на додану вартість в розмірі 35 291 562,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року, по факту набрання чинності судовим рішенням по справі № 2а-7396/10/0870; стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» суму бюджетної заборгованості в розмірі 35 291 562,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року та суму пені в розмірі 1 346 579,00 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржуване судове рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивач подав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року для одержання бюджетного відшкодування в сумі 118 390 901,00 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням № 0000560801/0 від 09.09.2010, винесеним СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі акта перевірки № 495/08-01/00191230 від 31.08.2010, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 35 291 562,00 грн.;

- постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2011 у справі №2а-7396/10/0870, яка за результатами апеляційного провадження залишена без змін, вказане податкове повідомлення-рішення №0000560801/0 від 09.09.2010 визнано протиправним та скасовано.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що здійснення платнику бюджетного відшкодування можливо лише після надання податковим органом Державному казначейству висновку про суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування набула статусу бюджетної заборгованості та підлягає стягненню на користь позивача з державного бюджету, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Підстави виникнення у суб'єкта господарювання-платника податків права на бюджетне відшкодування суми раніше сплаченого податку на додану вартість врегульовані положеннями пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп. 7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Аналізуючи наведені норми, враховуючи наявність постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2011 у справі №2а-7396/10/0870, яка набрала законної сили, та беручи до уваги вимоги ч.1 ст.72 КАС України, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем було дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання спірної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що бездіяльність податкового органу з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування є протиправною, а невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню на його користь .

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У той же час, 01.08.2014 на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява позивача про відмову від позову, з посиланням на факт вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості у позасудовому порядку шляхом погашення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 35 291 562,00 грн. (спір з приводу якого є предметом судового розгляду у цій справі). При цьому, в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України пені в розмірі 1 346 579,00 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості, представник позивача у судовому засіданні також зазначив про відмову від позову в цій частині позовних вимог, враховуючи важкий економічний стан у країні.

Відповідно до ст.219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.112 і ст.113 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Умовою прийняття судом відмови від позову, як встановлено статтею 113 цього Кодексу, є відсутність порушення такою відмовою прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заява позивача не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а також факт вирішення спору про стягнення коштів у позасудовому порядку, судова колегія дійшла висновку про можливість прийняття відмови позивача від позову в цій частині.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження.

Частиною 1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Таким чином, у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 35 291 562,00 грн. та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, слід визнати такою, що втратила законну силу, та провадження у справі в цій частині закрити, а в решті - постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.112, п.2 ч.1 ст.157, ст.ст. 219, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Прийняти відмову Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від позову в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 35 291 562,00 грн. та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, у розмірі 1 346 579,00 грн.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 35 291 562,00 грн. та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, визнати такою, що втратила законну силу та провадження в адміністративній справі № 0870/3044/12 в цій частині закрити.

4. В іншій частині - постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько