Ухвала суду № 40426387, 08.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 вересня 2014 року м. Київ В/800/4098/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів

судді-доповідача Шипуліної Т.М.

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.,

перевіривши матеріали заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Полтавській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 у справі №816/2352/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Присадки» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Полтавській області залишено без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 15.07.2013 №2а-10192/11/2070 (К/9991/59516/11), від 23.06.2014 №826/6507/13-а (К/800/45820/13), від 24.06.2014 №810/5532/13-а (К/800/19575/14) та зазначає, що у вказаних справах та у даній справі Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат з огляду на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджується необхідними первинними документами, використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджено матеріалами справи.

В той час, як зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 №810/5532/13-а (К/800/19575/14) вбачається, що суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, з огляду на те, що реальність вчинення спірних господарських операцій не підтверджена належними первинними документами.

Таким чином, мова йде про застосування норм матеріального права до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Окрім того, слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що має місце у справах №2а-10192/11/2070 (К/9991/59516/11) та №826/6507/13-а (К/800/45820/13), не розв'язує спір по суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в порядку Глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, у Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Полтавській області відсутні підстави, передбачені статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції головного управління Міндоходів у Полтавській області у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 у справі №816/2352/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Присадки» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: _______ Т.М. Шипуліна

Судді: _______ А.М. Лосєв

_______ С.Е. Острович

_______ О.І. Степашко

_______ М.О. Федоров