Ухвала суду № 40421581, 11.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1014/14-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/4695/14 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 1 11.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Суханової Є.М.,

при секретарі Горошук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

В лютому 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі ПАТ«Дельта Банк» ) звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 06.11.2006 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до якого, остання отримала кредит у сумі 136 000, 00 дол. США, який зобов'язувалась повернути у повному обсязі в строк до 06.11.2021 року або достроково зі сплатою 10,30 % річних за користування кредитом.

Через неналежне виконання умов договору у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 185 934,46 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1 486 174,14 грн., яка складається з: 122 460,14 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 978 823,9 грн. - заборгованість за кредитом; 63 474,32 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 507 350,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 81,3 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у ПАТ «УкрСиббанк» передано ПАТ «Дельта Банк»

Позивач просив суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 185 934,46 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1 486 174,14 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки; припинити право власності ОСОБА_1, в тому числі право володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою; припинити право користування зазначеним житловим приміщенням усіх мешканців, які там проживають та зареєстровані; виселити із зазначеної квартири ОСОБА_1 та усіх інших мешканців; витребувати від ОСОБА_1 та передати ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на вищезазначену квартиру; стягнути на користь Банку витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задоволити вказані позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд виходив із того, що згідно умов кредитного договору, - кредитні кошти надавались в іноземній валюті на споживчі цілі, виконання зобов'язання забезпечувалось передачею в іпотеку квартири загальною площею 81,3 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується відповідачем як місце її постійного проживання, а тому з врахуванням положень закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3.06.2014 року не може бути примусово стягнуте майно, яке є предметом іпотеки.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 06.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11071566000.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УкрСиббанк». 08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у ПАТ «УкрСиббанк», останнім передано ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року. На підставі ст. 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вищезазначеного договору до Позивача перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Статтею 512 ЦК України, передбачено, що підставою для зміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 136 000, 00 дол. США, який зобов'язувалась повернути у повному обсязі в строк до 06.11.2021 року або достроково зі сплатою 10,30 % річних за користування кредитом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 185 934,46 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1 486174,14 грн., яка складається з 122 460,14 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 978 823,9 грн. - заборгованість за кредитом; 63 474,32 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 507 350,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 81,3 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Бурлаковою Н.К. від 06.11.2006 року за № 2-3546.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

Згідно Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця,згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем ОСОБА_1, забезпеченим іпотечним договором, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, виникає необхідність захисту права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотечного договору в рахунок погашення заборгованості.

Станом на 22 листопада 2013 року заборгованість по кредитному договору № 11071566000 складає 185 934,46 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1 486174,14 грн., яка складається з 122 460,14 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 978 823,9 грн. - заборгованість за кредитом; 63 474,32 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 507 350,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Колегія суддів враховує, що факт отримання кредиту, наявності заборгованості за кредитним договором та її розмір ніким не оспорюється.

Разом із тим, із 03 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до ст. 1 якого, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Зазначеним умовам спірне житлове приміщення відповідає, оскільки згідно до умов кредитного договору кредитні кошти надавались в іноземній валюті на споживчі цілі, виконання зобов'язання забезпечувалось передачею в іпотеку квартири, яка складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 81,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яка використовується відповідачем як місце її постійного проживання, що підтверджується довідкою із адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в м. Києві, наявної в матеріалах цивільної справи.

З урахуванням положень наведеного вище Закону не може бути примусово стягнуте майно (квартира), яке є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію, а позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором позивачем не заявлялося суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені бути не можуть.

Інші позовні вимоги, а саме про припинення права власності і права користування житловим приміщенням мешканців спірної квартири і їх виселення, є похідними від основних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки і також не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що набрання чинності ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" після пред'явлення позову до суду не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки його дія не поширюється на правовідносини, що виникли до його прийняття - необґрунтовані.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: