Постанова № 40406632, 09.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2014 р. Справа № 920/394/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2311Х/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 22 квітня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Біовіта”, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медтехніка - Суми”, м. Суми,

про стягнення 92 418,92 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 22 квітня 2014 року у справі (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 89380,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2323,88 грн. пені , 536,28 грн. - 3 % річних, 178,76 грн. інфляційних збитків та 1849,00 грн. судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 22 квітня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що господарський суд Сумської області не повідомив його належним чином про місце та час проведення судового засідання, у зв’язку з чим, позбавив передбаченого ст. 4 ГПК України права змагальності.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач також в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 2 грудня 2013 року між ТОВ “Біовіта” (продавець) та ТОВ “Медтехніка - Суми” укладено Договір купівлі – продажу № 72/12/2013 (а.с.9-12).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов'язується поставити спеціальне дитяче харчування МD мил ФКУ, далі за текстом "товар", за умовами, наведеними нижче, Покупцю, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар та оплатити відповідно до визначених цим Договором умов.

У розділі 2 Договору зазначено, що асортимент, кількість та ціни товару визначаються в специфікаціях, накладних, які підтверджуються підписами уповноважених на те сторонами осіб та скріплюються печатками Сторін, та які є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна товару може бути змінена за домовленістю Сторін у випадках: зміни ціни товару виробником; зміни офіційного курсу долара США, встановленого НБУ, на дату митного оформлення товару. Загальна сума цього договору становить: 89380,00 грн., у т. ч. ПДВ - 14896,67 грн.

Згідно з п.п. 3.5, 3.6 Договору датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем, про що робиться позначка у відповідній накладній. Товар вважається відвантаженим Продавцем та прийнятим Покупцем: за якістю - відповідно до сертифікату якості, що виданий заводом виробником, і до протоколу аналізу лабораторії з аналізу якості лікарських засобів за кожною серією товару, що додається; за кількістю - відповідно кількості, зазначеній в накладній.

Відповідно до п.п. 3.7, 3.8 Договору зазначено, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцю (підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної"). Представники Сторін, які здійснюють прийом та передачу товару за даним Договором, до виконання відповідної операції зобов'язані надати контрагенту оригінал довіреності згідно вимог чинного законодавства. Особа, визначена у довіреності на отримання матеріальних цінностей, є уповноваженою на представництво інтересів Сторони при виявленні розбіжностей за кількістю та якістю поставленого товару, складанні і підписанні відповідного Акта.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата замовленого відповідачем товару здійснюється останнім окремо за кожну замовлену партію товару в терміни, вказані в замовленні, але у всякому разі, не пізніше, ніж на 21 день після поставки товару.

З видаткової накладної № РН-0000170 від 02.12.2013 року та довіреності № 612 від 25.11.2013 року вбачається, що відповідач отримав від позивача товар на суму 89 380 грн. 00 коп. (а.с. 14,15).

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2014 року між ТОВ “Біовіта” та ТОВ “Медтехніка - Суми” підписано Акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначено, що за видатковою накладною № РН-0000170 від 02.12.2013 року у відповідача існує заборгованість в розмірі 89 380 грн. 00 коп. (а.с. 17).

18.02.2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій зазначено про існування заборгованості, зокрема за видатковою накладною № РН-0000170 від 02.12.2013 року в розмірі 89380 грн. 00 коп., яку запропоновано сплатити та попереджено, що у разі несплати позивач звернеться з позовом до суду (а.с. 18,19).

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 89380 грн. 00 коп.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за Договором купівлі – продажу № 72/12/2013 колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 89380,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У п. 7.1. Договору зазначено, що у разі порушення строків оплати товару, визначених п. 4.1. договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати товару.

З позовної заяви вбачається, що відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.12.2013 року по 05.03.2014 року в сумі 2323 грн. 88 коп. (а.с. 4).

Приймаючи до уваги, що розрахунок пені здійснений позивачем відповідно до умов Договору та з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2323 грн. 88 коп. правомірно задоволені господарським судом першої інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 536 грн. 28 коп. та інфляційні збитки у сумі 178 грн. 76 коп. за період з 23.12.2013 року по 05.03.2014 року (а.с.3).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару та приймаючи до уваги, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України, колегія суддів вважає, що господарським судом також обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 536 грн. 28 коп. та інфляційних збитків у розмірі 178 грн. 76 коп.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про те, що господарський суд Сумської області не повідомив його належним чином про місце та час проведення судового засідання, у зв’язку з чим позбавив передбаченого ст. 4 ГПК України права змагальності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з довідок поштового відділення вбачається, що ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 13.03.2014 року та ухвала господарського суду Сумської області від 26.03.2014 року, які надіслані рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену в позовній заяві, не вручені відповідачу у зв’язку з відмовою адресата від одержання (а.с.37, 40)

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 22 квітня 2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22 квітня 2014 року у справі № 920/394/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 09.09.2014 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.