Постанова № 40405089, 08.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2014 р. Справа № 917/769/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Данілової Н.Н. (довіреність № 19-14/990 від 10 квітня 2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1779 П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року у справі № 917/769/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

про стягнення 3% річних у сумі 498740,74 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року по справі № 917/769/14 (суддя Киричук О.А.) позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ задоволено повністю. Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 3% річних від основного боргу у розмірі 494372,40 грн. та 9887,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року по справі № 917/769/14 та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, не забезпечив дослідження додаткових доказів по справі.

Відповідач вказує на відсутність його вини у виникнення прострочення виконання основного зобов'язання з оплати отриманого природного газу, оскільки оплата за природний газ здійснюється відповідно до особливого порядку проведення розрахунків. Укладені між сторонами угоди про організацію розрахунків №165/517-ГУ від 04 вересня 2012 року та № 342/517з-ГУ від 01 грудня 2012 року звільняють відповідача від сплати 3% річних. Крім того, на думку відповідача, зупиняється нарахування 3% річних та втрат від інфляції з моменту зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішення щодо підприємств, які включені до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу,які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи,спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-6 від 23 червня 2005 року - зі змінами і доповненнями.

04 серпня 2014 року позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, винесеним на підставі діючого законодавства; просить рішення Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 21 серпня 2014 року не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с. 171).

18 серпня 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ надіслала на адресу Харківського апеляційного господарського суду телеграму про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника позивача у судове засідання (а.с. 183, вх. 6732).

21 серпня 2014 року через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надано клопотання представника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про долучення до справи № 917/769/14 матеріалів судової практики, які стосуються даної справи, яке було задоволено колегією суддів.

04 вересня 2014 року представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу Харківського апеляційного господарського суду телеграму, в якій просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку із проведенням реорганізації підприємства позивача і відсутністю коштів на відрядження.

Розглянувши зазначене клопотання, враховуючи повторну неявку в судове засідання позивача та обмежений строк розгляду апеляційної скарги до двох місяців; а також те, що апеляційний суд розглядає повторно справу за наявними і додатково поданими доказами; колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору в даному судовому засіданні, а тому дійшла висновку про відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

До того ж, Харківським апеляційним господарським судом отримано відзив ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на апеляційну скаргу відповідача з обґрунтуванням своєї позиції по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про стягнення 3% річних (з урахуванням уточнень) в розмірі 494372,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором закупівлі природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 від 20 грудня 2010 року.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи статей 174, 193, 218 Господарського кодексу України, 525-256, 604, 617-618, 625 Цивільного кодексу України, вимоги статті 20 Закону України «Про теплопостачання», місцевий господарский суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду Полтавської області, викладені в судовому рішенні від 10 червня 2014 року, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 20 грудня 2010 року укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити природний газ на умовах договору (а.с.126-130).

На виконання умов договору Дочірня компанія "Газ України" передала відповідачу протягом січня - вересня 2011 року природний газ на загальну суму 97723475,76 грн.

Сторони, зокрема, домовились, що покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений газ. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, оскільки розрахувався за спожитий природний газ з порушенням строків розрахунків, встановлених договором.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05 квітня 2012 року у справі № 18/3640/11 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства про стягнення 19522293,50 грн. встановлено факт прострочення оплати відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 06/10-2332ТЕ-24 від 20 грудня 2010 року та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 16686991,46 грн., пені в розмірі 162082,43 грн., інфляційних втрат за період з березня 2011 року по червень 2011 рік в сумі 690380,74 грн., 3 % річних на суму 524096,96 грн. за період з 21 лютого 2011 року по 08 грудня 2011 рік та судовий збір у розмірі 56460 грн. (а.с.11-22).

Як вбачається із здійсненим позивачем розрахунку 3% річних за період з 09 грудня 2011 року по 12 липня 2013 рік, відповідач сплатив суму основного боргу 12 липня 2013 року (а.с.125), про що не заперечував відповідач.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості природного газу, позивач нарахував, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, на суму основного боргу 3% річних в розмірі 494372,40 грн., які були стягнуті судом першої інстанції повністю.

З такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Майно-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.7 Постанови № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач, як покупець природного газу за договором, порушив умови та строки оплати вартості отриманого природного газу, які обумовлені договором (сплата боргу, як вже зазначалось вище, відбулась 12 липня 2013 року), а статею 625 Цивільного кодексу України передбачено стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення заявлених позовних вимог та стягнення 3% річних в сумі 494372,40 грн. за період з 09 грудня 2011 року по 12 липня 2013 рік.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Згідно цього Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішення щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діяла до 01 січня 2014 року. З моменту зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень, які підлягають виконанню, зупиняється нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Незважаючи на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", позивач провів розрахунок 3% річних за період з 09 грудня 2011 року по 11 квітня 2014 року, тобто в період дії процедури погашення відповідно до цього Закону.

Судова колегія не погоджується із доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На підставі цього Закону, 02 серпня 2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ боргу, на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 05 квітня 2012 року (а.с. 95).

Слід зазначити, що згідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на відсутність в зазначених статтях такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора прав на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, нарахування коштів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України здійснюється незалежно від ухвалення рішень суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеної Верховним судом України в аналізі практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві.

Крім того, відповідач вважає, що підставою звільнення його від відповідальності є відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Однак, судова колегія зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше.

Не можуть братись апеляційним судом до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на договори про організацію розрахунків № 165/517-ГУ від 04 вересня 2012 року та № 342/517з-ГУ від 01 грудня 2012 року, як на новацію договору, оскільки зазначені договори не є новацією в розумінні частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що вони не припинили первісні зобов'язання за договором № 06/10-2332 ТЕ-24 від 20 грудня 2010 року на купівлю-продаж природного газу, а лише організували взаєморозрахунки з заборгованості за природний газ, отриманого в тому числі за вказаним договором купівлі-продажу природного газу. До того ж суб'єктний склад за вказаними договорами не є тотожними, як того вимагає стаття 604 Цивільного кодексу України, то за вказаних обставин посилання апелянта про новацію між сторонами є такими, що не відповідають вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів визнає доводи відповідача в апеляційній скарзі позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків господарського суду Полтавської області, викладених в рішенні від 10 червня 2014 року у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року у справі № 922/769/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 08.09.2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.