Рішення № 40401611, 27.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа № 911/2650/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Житлово-комунального підприємства “Поліське”, с. Гаврилівка Вишгородського району Київської обалсті

до Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області “Демидівкомунгосп”, с.Демидів Вишгородського району

про стягнення 52821,56 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Житлово-комунальним підприємством “Поліське” (надалі позивач) заявлено позов до Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області “Демидівкомунгосп” (надалі відповідач) про стягнення 52821,56 грн., з яких: 29177,20 грн. основний борг, 18827,14 грн. пеня, 875,31 грн. 3 % річних, 761,60 грн. штраф та 3180,31 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 217-Т про надання комунальних послуг по теплопостачанню від 09.01.2012 р. у частині сплати вартості поставленої позивачем теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.07.2014 р.

22.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 22.07.2014 р. представник позивача подав заяву щодо нарахування пені, якою зменшує позовні вимоги у частині пені до 770,29 грн.

У судовому засіданні 22.07.2014 р. судом оголошено перерву до 27.08.2014 р. про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

27.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач відмовляється від нарахованих штрафних санкцій, 3%річних та інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

09.01.2012 р. між ЖКП «Поліське» (підприємство) та КП Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області «Демидівкомунгосп» (користувач) укладено договір про надання комунальних послуг по теплопостачанню № 217-Т (далі договір), відповідно до умов якого підприємство надає користувачу послуги з теплопостачання для адміністративного будинку що по вулиці Фастова 2, с Демидів. (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1 договору сума платежів по цьому договору нараховується згідно слідуючих норм : теплопостачання - 72,87 грн. з ПДВ за 1 м2 опалювальної площі, яка становить 298,59 м2.

У п.п. 2.4. договору вказано, що користувач проводить оплату за надані комунальні послуги щомісячними платежами на підставі рахунку підприємства, до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., але може бути достроково розірваний підприємством в односторонньому порядку в разі невиконання користувачем взятих на себе обов’язків. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила одна одну про його припинення, то договір вважається дійсним на той самий термін (п.п. 6.1 договору).

Представниками сторін доказів припинення договору у порядку визначеному у п. 6.1 договору до суду не подано, відповідно, дію останнього продовжено до 31.12.2013 р.

Відповідно до умов вказаного вище договору позивачем було надано відповідачеві послуги з теплопостачання, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000027 від 25.01.2012 р. на суму 21760,04 грн., №ОУ-0000055 від 27.02.2012 р. на суму 21760,04 грн., №ОУ-0000085 від 26.03.2012 р. на суму 15442,61грн., №ОУ-0000227 від 25.10.2012 р. на суму 5615,50 грн., №ОУ-0000331 від29.11.01.2012 р. на суму 18858,71 грн., №ОУ-0000479 від 26.12.2012 р. на суму 21760,04 грн., №ОУ-0000020 від 25.01.2013 р. на суму 20356,18 грн., №ОУ-0000071 від 25.02.2013 р. на суму 20309,38 грн., №ОУ-0000117 від 26.03.2013 р. на суму 21058,10 грн. та №ОУ-0000138 від 22.04.2013 р. на суму 10880,03 грн., загалом на суму 177800,63 грн.

З п. 2.4. договору вбачається, що відповідач мав здійснювати розрахунки з позивачем за надані послуги до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання у частині оплати вартості наданих позивачем послуг за договором у повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим, у відповідача станом на дату подання позову рахувалася заборгованість перед позивачем у розмірі 29177,20 грн.

В підтвердження зазначених доводів, позивачем надано суду підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013р.. з якого вбачається, що за відповідачем станом на 01.10.2013 р. рахувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 29177,20грн.

01.08.2014 р. між відповідачем (сторона 1) та позивачем (сторона 2) було підписано та скріплено відтисками печаток сторін угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п .1 якої сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами:

1.1. вимоги сторони 1 до сторони 2, що виникли згідно акту звірки №1 від 01.08.2014 року на загальну суму 29 170 (Двадцять дев'ять тисяч сто сімдесят) гривень 80копійок в тому числі ПДВ;

1.2. вимоги сторони 2 до сторони 1, що виникли за договором «Про надання комунальних послуг» № 217-Т від 09.01.2012 року на загальну суму 29177 (двадцять дев'ять тисяч сто сімдесят сім) гривень 20 копійок в тому числі ПДВ.

Пунктом 2 угоди сторони погодили, що зобов'язання у розмірі, визначеному у пункті 1.1. даної угоди, зараховуються у розмірі 29170 (двадцять дев'ять тисяч сто сімдесят) гривень 80 копійок в тому числі ПДВ, наступним чином:

2.1. З моменту підписання даної угоди зобов'язання КП «Демидівкомунгосп» перед ЖКП «Поліське» є припиненими частково, заборгованість сторони 1 перед стороною 2 становить 6 (шість) гривень 40 копійки в тому числі ПДВ.

2.2. З моменту підписання даної угоди , зобов'язання ЖКП «Поліське» перед КП «Демидівкомунгосп» є припиненими у повному обсязі, заборгованості сторони 2 перед стороною 1 немає.

Відповідно до частини першої ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог було підписано 01.08.2014 р., тобто після порушення провадження у даній справі.

У п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки зобов’язання відповідача щодо сплати позивачу 29170,80 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суд припиняє провадження у справі № 911/2560/14 у частині стягнення основного боргу у розмірі 29170,80 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на вищезазначені обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати вартості використаної останнім теплової енергії за вказаним вище договором у сумі 6,40 грн.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ЖКП «Поліське» за договором від 09.01.2012 р. у розмірі 6,40 грн., у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором від 09.01.2012 р. щодо сплати коштів за використану теплову енергію 6,40 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як зазначено вище, 27.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній відмовляється від нарахованих 770,29 грн. пені, 875,31 грн. 3 % річних, 761,60 грн. штрафу та 3180,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У п. 4.6. роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 вказано, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Відповідно ст. 22 ГПК України суд перевірив та встановив, що подана представником позивача заява про відмову від позову не суперечить чинному законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Розглянувши подану позивачем заяву про відмову від позову у частині стягнення 770,29 грн. пені, 875,31 грн. 3 % річних, 761,60 грн. штрафу та 3180,31 грн. інфляційних втрат суд вирішив її задовольнити та прийняти відмову ЖКП «Поліське» від вказаних позовних вимог.

З огляду на вказане вище, провадження у справі №911/2650/14 у частині стягнення 770,29 грн. пені, 875,31 грн. 3 % річних, 761,60 грн. штрафу та 3180,31 грн. інфляційних втрат підлягає припиненню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6,40 грн. основного боргу.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (несвоєчасної сплати заборгованості), суд вирішив витрати по сплаті судового збору у даній справі покласти на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №911/2650/14 за позовом Житлово-комунального підприємства “Поліське” до Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області “Демидівкомунгосп” про стягнення 52821,56грн. у частині стягнення 29170,80 грн. боргу, 770,29 грн. пені, 875,31 грн. 3 % річних, 761,60 грн. штрафу та 3180,31 грн. інфляційних втрат припинити.

3. Стягнути з Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області “Демидівкомунгосп” (07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Фастова, буд. 2; код ЄДРПО України 35367572) на користь Житлово-комунального підприємства “Поліське” (07335, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, вул. Садова, буд. 1; код ЄДРПО України 20619308) 6 (шість) гривень 40 коп. боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін