Постанова № 40400754, 01.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

про попередній розгляд

01.09.2014 місто Ужгород

Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Машкаринець М.М., здійснивши попередній розгляд кримінальної справи за апеляціями підсудного ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2014 року,-

в с т а н о в и в :

Відповідно до вимог ст. 350 КПК України (1960 року) в апеляції зазначаються, зокрема, вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції.

Апеляції, подані на судове рішення у даній кримінальній справі цим вимогам кримінально - процесуального закону не відповідають.

Так, з мотивувальної частини апеляції прокурора убачається, що прокурор вказавши на зміст резолютивної частини оскарженого ним вироку, зазначив, що ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Обґрунтовуючи необхідність призначення щодо ОСОБА_1 більш суворого покарання, прокурор зробив посилання на те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та не відшкодував заподіяну злочином шкоду.

У своїй сукупності наведені обставини, як зазначив прокурор, дають підставу стверджувати, що призначена Хустським районним судом міра покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України є необгрунтованою та занадто м'якою, так як для виправлення засуджених, для попередження нових злочинів та для викорінення в їх свідомості і в свідомості інших громадян думки про те, що можливо безкарно вчиняти будь-які злочини, доцільно застосувати міру покарання у виді позбавлення волі.

При цьому прокурором не враховано тієї обставини, що судом першої інстанції призначено щодо ОСОБА_1 покарання саме у виді позбавлення волі.

Враховуючи ту обставину, що підсудний ОСОБА_1 себе винуватим у вчиненні суспільно небезпечного діяння за яке його засуджено не визнав, прокурору необхідно було у апеляції зробити аналіз зібраних у справі доказів, які б спростували посилання ОСОБА_1, після чого зазначити доводи на обґрунтування своїх вимог щодо незгоди з призначеним покаранням.

Висловлюючи своє прохання у резолютивній частині апеляції, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 судом призначено покарання, яке не відповідає особі засудженого внаслідок м'якості та попросив постановити новий вирок і призначити щодо ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 286 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

З вказаної частини апеляції убачається, що прокурор просив скасувати вирок і в частині призначеного додаткового покарання, яке судом першої інстанції щодо ОСОБА_1 не призначалося.

Порушуючи питання про призначення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді п'яти років позбавлення волі, прокурором не враховано тієї обставини, що саме такий вид та розмір основного покарання щодо останнього судом і призначено.

У апеляції підсудного ОСОБА_1, зокрема, у її резолютивній частині, останнім не враховано вимог ч.1 ст. 366 КПК України (1960 року), а тому посилання про необхідність його виправдання не можуть бути визнані достатньо обґрунтованими.

Не відповідає вимогам ст. 350, 366 КПК України (1960 року) і резолютивна частина апеляції потерпілої щодо зміни судового рішення відносно ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 357 КПК України (1960 року) при попередньому розгляді справи апеляційний суд може прийняти рішення про повернення справи до суду першої інстанції.

Враховуючи ту обставину, що згідно вимог ст. 352 КПК України (1960 року) перевірка апеляції вимогам ст. 350 КПК України (1960 року) покладена на головуючого, апеляційний суд вважає за необхідне повернути дану кримінальну справу до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст. 357 КПК України (1960 року), апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Дану кримінальну справу повернути до Хустського районного суду Закарпатської області для виконання вимог ст.ст. 350, 352 КПК України (1960 року).

Суддя