Постанова № 40393339, 03.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р. Справа № 645/10289/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05.08.2014р. по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 р. по справі №645/10289/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій, відповідно до положень ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просив:

- визнати бездіяльність (дії) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по справі №645/10289/13-а протиправною та такою що порушує права позивача як людини які передбачені ч. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1 Протоколу № 1 к Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЕТ8 № 9);

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановити з 13.12.2012 року розмір пенсії ОСОБА_1 з розрахунку всіх складових грошового забезпечення, з яких обчислюється розмір пенсії з розрахунку зазначених складових з посадового окладу відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 р. № 377;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як суб'єкта владних повноважень подати протягом п'яти днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення;

-вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів.

Також ОСОБА_1 було надано заяву щодо судових витрат по справі, в якій останній просив зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області стягнути на його користь витрати на правову допомогу в сумі 2100 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області в межах видатків, передбачених Територіальному управлінню Державній судовій адміністрації в Харківській області на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надано заяву щодо судових витрат по справі, в якій останній просив визначити грошовий розмір компенсації за відрив від звичайних занять представнику та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 7 грн. 30 коп.

Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05.08.2014 року заяву ОСОБА_3 про визнання бездіяльності головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року протиправною було задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виконання не у повному обсязі постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року протиправними.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу у розмірі відповідно наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 року № 377 на виконання постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по справі № 645/10289/13-а, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2100 грн. та судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 07 грн. 61 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про її обґрунтованість. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 р. зроблено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу у розмірі відповідно наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 року № 377. Адміністративний позов ОСОБА_1 містив чіткі вимоги щодо перерахунку розміру пенсії з урахуванням підвищення саме посадового окладу та не містив вимог щодо перерахунку усіх складових розміру пенсії. В зв'язку з чим, рішення суду виконується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно. Крім того, апелянт вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу.

ОСОБА_1 надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Позивач та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

ОСОБА_1 в наданих до суду запереченнях просив провести розгляд справи без його участі.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по справі №645/10289/13, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 незаконними.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням підвищення посадового окладу у розмірі відповідно наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» з урахуванням проведених виплат з 13.12.2012 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 10.04.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Фрунзенського районного суду м. Харкова № 645/10289/13-а від 31.03.2014 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання зазначеної постанови було зроблено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу у розмірі відповідно наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 року № 377. Проте, як було встановлено судом першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувало лише посадовий оклад ОСОБА_1, а не усі складові розміру пенсії.

Не погоджуючись із вказаними діями Головного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ч.9 ст. 267 КАС України.

Задовольняючи частково заяву, суд виходячи з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не було в повному обсязі виконано постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Положеннями КАС України визначені загальні та спеціальні способи судового контролю.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС України.

В свою чергу, спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені статтею 267 КАС України.

Згідно ч. 9 ст. 267 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Як було встановлено під час розгляду справи, при ухваленні постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 р. суд вирішив питання щодо перерахунку та виплати пенсії (усіх її складових), час з якого необхідно здійснити доплату пенсії та чітко визначив обов'язковість визначення розміру посадового окладу ОСОБА_1 для перерахунку пенсії відповідно до наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 року № 377.

Натомість, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не було в повному обсязі виконано вищенаведену постанову суду, а саме перерахувало лише посадовий оклад ОСОБА_1, а не усі складові розміру пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів, дійшла висновку, що дії Головного управління юстиції у Харківській області щодо виконання не у повному обсязі постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року є протиправними.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості наданої заяви в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виконання не у повному обсязі постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року протиправними та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу у розмірі відповідно наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 року № 377 на виконання постанови Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19.11.2013 року по справі № 645/10289/13-а, з урахуванням проведених виплат. А тому рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 2100 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 07 грн. 61 коп., виходячи з наступного.

З приводу стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторонни, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів не можливо зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг, крім того вони не містять достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 2100 грн., то суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на його користь вказаної суми.

З приводу стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 07 грн. 61 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 91 КАС України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду граничний розмір компенсації обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Представником позивача було зазначено, що розмір компенсації за відрив від звичайних занять на йому думку складає 07 грн. 30 коп.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що ані ОСОБА_1, ані його представником ОСОБА_2, в порушення вимог вищезазначених статей Кодексу, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення представником витрат пов'язаних із компенсацією за відрив від звичайних занять, а тому, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на його користь вказаної суми.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05.08.2014 року по справі №645/10289/13-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 2100 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 07 грн. 61 коп., з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні вказаної частини вимог.

В іншій частині постанова суду є законною та обгрунтованою, в зв'язку з чим, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.08.2014р. по справі №645/10289/13-а скасувати в частині задоволення вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) витрат на правову допомогу в сумі 2100 (дві тисячі сто) грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 07 грн. 61 коп.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволення вказаної частині вимог.

В іншій частині постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.08.14 р. по справі №645/10289/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.