Ухвала суду № 40393333, 03.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р.Справа № 820/13162/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2014р. по справі №820/13162/14

за позовом ОСОБА_7

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_7, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області щодо здійснення посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного висновку;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 його посвідки на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного висновку.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач 01.04.2014 року звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із письмовою заявою, в якій на підставі ст. 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року просив здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку. Разом з тим, відповідач листом від 28.05.2014 року №04/9126 повідомив позивача про неможливість обміну бланку посвідки на постійне проживання в зв'язку із вилученням СУ ГУМВС України в Харківській області особової справи позивача. Позивач вважає, що відповідачем було безпідставно відмовлено в обміні бланку посвідки на постійне проживання в зв'язку з досягненням 45-річного віку, в зв'язку з чим, звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, щодо здійснення обміну посвідки на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти рішення за заявою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку .

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що матеріали особової справи про надання дозволу на імміграцію громадянина Вєтнаму ОСОБА_7 та видачі йому посвідки на постійне місце проживання у березні 2011 року було вилучено на підставі постанови СУ ГУМВС України в Харківській області, а тому відповідач не має можливості провести відповідні дії щодо обміну бланку посвідки, оскільки вони потребують дослідження документів, які були подані при отриманні дозволу на імміграцію.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є громадянином Вєтнаму, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту VNM N 1296198, виданого 17.08.2009 року, термін дії - до 17.08.2019 року (а.с. 9), та постійно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Рішенням ВГІРФО УМВС України в Харківській області позивачу було видано посвідку на постійне проживання серії ХР № 11341, строк дії - безстроково, в якій міститься штамп місця реєстрації (а.с. 8).

В зв'язку з досягненням 45 річного віку, 10.02.2014 року позивач, в особі свого представника, звернувся із письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківській області, в якій, на підставі ст.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року, просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні. До заяви позивачем було додано наступні документи: оригінал заяви про обмін посвідки на постійне місце проживання, оригінал нотаріально посвідченого перекладу на українську мову паспорта громадянина Соціалістичної Республіки Вєтнам для виїзду за кордон; копію посвідки на постійне місце проживання в Україні; оригінал довідки Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області про відсутність у позивача притягнення до кримінальної відповідальності, судимості та перебування у розшуку; копію картки прописки; оригінал квитанції про сплату державного мита; дві фотографії; належним чином посвідчену копію договору про надання правової допомоги та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 (а.с. 7).

Листом від 28.05.2014 року №04/9126 відповідач повідомив про неможливість обміну бланку посвідки на постійне проживання в зв'язку з тим, що особова справа позивача була вилучена СУ ГУМВС України в Харківській області.

Позивач, вважаючи незаконним вказані дії відповідача щодо відмови в обміні позивачу бланку посвідки на постійне проживання в Україні, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача, як на підставу відмови позивачу в здійсненні обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, на вилучення слідчим управлінням особової справи є необґрунтованим та таким, що порушує права, свободи та законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року №1085/2010 створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 658 "Про утворення Державної міграційної служби" утворено Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, яке виконує відповідні функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу; оформлення і видачі іноземцям документів для постійного проживання в Україні; реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час розгляду справи належним відповідачем по даній справі є саме Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Колегія суддів зауважує, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні УГІРФО ГУМВС України в Харківський області керувалося абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявило та надало позивачу посвідку на постійне проживання в Україні.

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 визначено, що цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно п. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).

Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Дослідивши зміст прийнятого відповідачем за наслідком звернення позивача рішення, колегія суддів дійшла висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про відмову проведення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, а наведені ним в обґрунтування обставини є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було фактично вирішено по суті питання щодо обміну позивачу бланку посвідки на постійне місце проживання в Україні.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь - яких зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, відповідачем не наведено, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви позивача щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу обмін посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року по справі №820/13162/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2014р. по справі №820/13162/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.