Ухвала суду № 40391607, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 року

справа № 811/2531/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 14.10.2013р. у справі №811/2531/13-а

за позовом:

Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Армікс»

до:

про:

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013р. Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Армікс» (далі – МП у формі ТОВ «Армікс») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області (далі – Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 3-8/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/2531/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві з урахуванням уточнень позову / а.с. 54-59/ на те, що в результаті проведеної податковим органом (відповідачем у справі) документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «АС Партнер» за вересень, листопад, грудень 2012р., податковим органом було зроблено висновок про відсутність об’єктів оподаткування при здійсненні операцій по ланцюгу постачання, що свідчить про те, що ці операції спрямовані на надання податкової вигоди, а також про те, що договір укладений між позивачем та ПП «АС Партнер» суперечать вимогам ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і як наслідок не спричиняють реального настання наслідків, а тому є нікчемними, у зв’язку з чим позивачем було безпідставно занижено податок на прибуток за три квартали 2012р. та за 2012р. на загальну суму 35438 грн., що було відображено в акті перевірки №100/22-7/13770656 від 19.06.2013р., та за результатами перевірки на підставі акту перевірки відповідачем 02.07.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001000227, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 44298 грн., але позивач вважає, що висновки відповідача у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки господарські операції між позивачем та ПП «АС Партнер» були виконані реально, отриманий позивачем від його контрагента товар було використано у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт виконання ним та його контрагентом своїх зобов’язань за укладеним між ними договором, на підставі цих первинних документів позивачем у відповідний звітний період було сформовано податкову звітність, тому позивач вважає висновки податкового органу безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам, і просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001000227 від 02.07.2013р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. у справі №811/2531/13-а адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0001000227 від 02.07.2013р.. (суддя Сагун А.В.) / а.с. 91-93/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 95-98/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 14.10.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було повно з’ясовано усі обставини справи та постановлено рішення без порушень норм чинного законодавства, просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 14.10.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 104,105/, про поважність причин не явки свого представника до суду у судове засідання, або про можливість розгляду даної справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивача у справі, ідентифікаційний код – 13770656, зареєстровано як юридичну особу 05.11.1998р., та як платник податків позивач перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ, основним видом економічної діяльності підприємства є добування піску, гравію, та позивачем отримано спеціальний дозвіл а користування надрами , реєстраційний номер 4062 від 18.10.2006р., на видобування корисних копали – пісок, глина, суглинок на Коноплянському родовищі (Кіровоградська обл.., 0,6 км. на південний захід від с. Коноплянка), терміном дії 9 років /а.с. 83/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 17.06.2013р. по 18.06.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «АС Партнер» за вересень, листопад, грудень 2012р., за результатами якої було складено акт №100/22-7/13770656 від 19.06.2013р. (далі– акт перевірки) .

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 12-20/ податковим органом за результатами перевірки зароблено висновок про те, що позивачем в порушення вимог чинного податкового законодавства занижено податок на прибуток за три квартали 2012р. та за 2012р. на загальну суму 35438 грн. по господарським операціям з ПП «АС Партнер» .

У подальшому за результатами перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки, Кіровоградською ОДПІ 02.07.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001000227, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 44298 грн., у тому числі основний платіж (збільшення)- 35438 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 8860 грн.. /а.с. 9/.

Як вбачається з акту перевірки / а.с. 10-14/ висновки податкового органу за результатами перевірки, зроблено з огляду на те, що угода укладена між позивачем та ПП «АС Партнер» не пов’язана з веденням господарської діяльності, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемною, не підтверджено реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «АС Партнер», а також податковим органом зроблено висновок про відсутність об’єктів оподаткування при здійсненні операцій по ланцюгу постачання.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що між позивачем у справі (замовник) та ПП «АС Партнер» (підрядник) були укладені договори підряду №05/12 від 03.09.2012р./ а.с. 21/, №07/12 від 01.11.2012р. / а.с. 22/ та №08/12 від 01.12.2012р. / а.с.23/, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати своїми силами переміщення ґрунту на Коноплянському кар’єрі, замовник сплачує визначену договором вартість виконаних підрядником робіт після підписання акту виконаних робіт за договором.

З наданих позивачем під час розгляду даної адміністративної справи належних письмових доказів, які також були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки, вбачається, що сторонами за договорами підряду №05/12 від 03.09.2012р., №07/12 від 01.11.2012р. та №08/12 від 01.12.2012р.. свої зобов’язання було виконано, а саме підрядником було виконано визначені договорами роботи, а замовником було у безготівковій формі сплачена вартість виконаних за договорами підряду робіт, і наслідки виконаних контрагентом за цими договорами робіт булл використано замовником (позивачем у справі) у подальшому у власній господарській діяльності щодо видобування корисних копали – пісок, глина, суглинок на Коноплянському родовищі відповідно до спеціального дозволу на користування надрами / а.с. 83/, зазначені обставини підтверджуються належними первинними документами, які оформлено відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову світність» та на підставі яких позивачем у справі у відповідний звітний період було сформовано податкову звітність та віднесено до складу витрат, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, витрати пов’язані з оплатою вартості послуг отриманих від контрагента ПП «АС Партнер» протягом перевіряємого періоду / а.с. 21-47/, при цьому необхідно зазначити, що на момент укладення між позивачем та ПП «АС Партнер» вищезазначених договорів підряду та виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань, контрагент позивача був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було надано суду належних письмових доказів на підтвердження факту використання отриманих позивачем послуг від ПП «АС Партнер» у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями або доказів на підтвердження відсутності дійсного надання послуг позивачу від його контрагентів.

Отже вищенаведені обставини, з урахуванням положень п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, ст.. 139 Податкового кодексу України, дають можливість зробити висновок, що у позивача у справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на віднесення до складу витрат, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, витрати пов’язані з оплатою вартості послуг отриманих від контрагента ПП «АС Партнер» протягом перевіряємого періоду, які позивачем було отримано від його контрагента та використано у власній господарській діяльності.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо доводів податкового органу (відповідача у справі) у акті перевірки та під час розгляду справи судом про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, та визнання податковим органом за цих підстав правочинів позивача з його контрагентами фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки акт №100/22-7/13770656 від 19.06.2013р. від 19.06.2013р. податковий орган кваліфікує правочини, укладені між позивачем та ПП «АС Партнер» , як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальниками (контрагентами), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем в акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів вважає, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено, що правочини між позивачем та його контрагентом ПП «АС Партнер» протягом перевіряємого періоду не були спрямований на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, який суперечить вимогам чинного законодавства, як і не було доведено неправомірність формування позивачем у справі витрат протягом перевіряємого періоду з урахуванням вартості отриманих від його контрагента ПП «АС Партнер» послуг за договорами підряду, і з урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням дати їх виникнення, приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправним прийнятого відповідачем за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001000227 від 02.07.2013р.. є безпідставним та постановив у даній справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 14.10.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. у справі №811/2531/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 03.09.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко