Ухвала суду № 40391611, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 804/441/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №804/441/14за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Карат» до: про:Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

17.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Карат» (далі - ТОВ «ЛГЗ «Карат») за допомогою засовів поштового зв'язку звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську) про скасування податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції даний позов зареєстровано 10.01.2014р. /а.с. 2-5,36/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/441/14 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансових взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Вікові традиції» за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження податкових зобов'язань з ТОВ «ТД «Вікові традиції», господарські операції з цим контрагентом не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій, що свідчить про завищення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у листопаді 2011р. на суму 474227 грн., та заниження податку на прибуток на суму 545361 грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем) 03.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252620, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 711340,50 грн., та №0000242620, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 545361 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що контрагент позивача - з ТОВ «ТД «Вікові традиції», на момент укладення господарського договору з позивачем та виконання сторонами за договором своїх зобов'язань, був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, придбані позивачем у цього контрагента товари ( послуги ) були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, вартість придбаного товару позивачем сплачена продавцю у безготівковій формі у повному обсязі, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договором, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит , тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0000252620 та №0000242620 від 03.12.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №804/441/14 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську №0000252620 та №0000242620 від 03.12.2013р. (суддя Боженко Н.В. ) / а.с. 166-167/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 171-175/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 20.02.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 181-183/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. постанову суду першої інстанції від 20.02.2014р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд постанову суду першої інстанції від 20.02.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 20.02.2014р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «ЛГЗ «Карат», код ЄДРПОУ 25524359, зареєстровано як юридичну особу 13.04.1998р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у даній справі / а.с. 50/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 08.11.2013р. по 20.11.2013р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛГЗ «Карат» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансових взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Вікові традиції» за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., за результатами якої було складено акт №323/26.2/25524359 від 20.11.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 8-21/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про порушення ТОВ «ЛГЗ «Карат» вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ у листопаді 2011р. на 474227 грн.;

- п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження нарахованої суми податку на прибуток на суму 545361 грн..

За результатами перевірки, на підставі акту №323/26.2/25524359 від 20.11.2013р. , податковим органом (відповідачем у справі) 03.12.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000252620 , яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 711340,50 грн., у тому числі: основний платіж (збільшення) - 474227 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 237113,50 грн. / а.с. 29/

- №0000242620, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 565361 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 545361 грн. / а.с. 30/.

Також з вищезазначеного акту перевірки №323/26.2/25524359 від 20.11.2013р. вбачається, що відповідачем у справі висновки за результатами проведеної ним перевірки позивача зроблено на підставі висновків акту перевірки №2277/224/36572896 від 07.06.2013р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ТД «Вікові традиції» , який складено Лівобережною МДПІ, у якому податковим органом роблено висновки про відсутність первинних документів підприємства , неможливість підтвердження сплати за послуги (товари) надані підприємством, що на думку Лівобережної МДПІ свідчить про відсутність у ТОВ «ТД «Вікові традиції» об'єкту оподаткування податком на додану вартість, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів

Як судом першої інстанції так і апеляційним судом, під час розгляду даної справи встановлено, що протягом перевіряємого періоду між позивачем (покупець) у справі та ТОВ «ТД «Вікові традиції» (продавець) було укладено договір №215 від 09.02.2011р. щодо купівлі-продажу товару (комплектуючих щодо здійснення виробничої діяльності покупця), контрагент позивача за цими договором під час укладення договору з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме постачання продавцем визначеного договором купівлі-продажу товарів, та сплату покупцем вартості товару з урахуванням ПДВ, та подальше використання покупцем (позивачем у справі) отриманого від контрагента товару у власній господарській діяльності, і ці первинні документи розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит /а.с. 8-21, 33-34/.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не було надано суду будь-яких належних письмових доказів стосовно того, що укладений між позивачем у даній адміністративній справі та ТОВ «ТД «Вікові традиції» договір №215 від 09.02.2011р. у встановлений чинним законодавством спосіб визнано недійсним або нікчемним.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з урахуванням дати їх виникнення, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначені постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилань податкового органу у акті перевірки та під час розгляду даної адміністративної справи в підтвердження обґрунтованості прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у даній адміністративній справі на пояснення директора ТОВ «ТД «Вікові традиції» - Єрошева Д.Б., стосовно того ё що ТОВ «ТД «Вікові традиції» не надавались маркетингові послуги ТОВ «ЛГЗ «Карат», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як під час розгляду даної справи так і під час проведення відповідачем у справі перевірки позивача було встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД «Вікові традиції» було укладено договір купівлі-продажу товару №215 від 09.02.2011р., а договір на надання маркетингових послуг між цими підприємствами не укладався та маркетингові послуги не отримувались.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки №2277/224/36572896 від 07.06.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ТД «Вікові традиції» , який складено Лівобережною МДПІ, не може бути єдиним доказом беззаперечної відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем у справі та ТОВ «ТД «Вікові традиції» за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., а відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України під час розгляду даної справи не було надано суду будь-яких інших належних письмових доказів на обґрунтування правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000252620 та №0000242620 від 03.12.2013р., які є предметом оскарження у даній справі.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи, та приймаючи до уваги положення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням дати їх виникнення, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента ТОВ «ТД «Вікові традиції» товарів, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток не відповідають вимогам чинного податкового законодавства, і висновок податкового органу про завищення позивачем суми ПДВ протягом перевіряємого періоду та заниження податку на прибуток по господарським операціям з ТОВ «ТД «Вікові традиції» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000252620 та №0000242620 від 03.12.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 20.02.2014р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. у справі №804/441/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 01.09.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко