Ухвала суду № 40379575, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1754/14 Головуючий у 1-й інстанції:Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр» про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Автомобільний центр» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві як платник окремих податків та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Однак, станом на час звернення до суду, за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 1274042,73 грн. який в добровільному порядку не сплачений, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду із позовом про примусове стягнення боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом виконано всі відповідні заходи по стягненню податкової заборгованості які встановлені Податковим кодексом України, а тому у суду наявні всі підстави для задоволення позовних вимог шляхом стягнення заборгованості з банківських рахунків відповідача.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктами 288.1, 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 та 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно зі ст.. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 54.1. ст.. 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 59.1 та 59.5 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно з п.п. 20.1.18. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): №9001594438 від 26.01.2012 року за 2012 рік у розмірі 951 647,52 грн. (щомісячно - 79 303,96 грн.); №9008493512 від 20.02.2013 року за 2013 рік у розмірі 951 647,52 грн. (щомісячно - 79 303,96 грн.).

У зв'язку з несплатою самостійно визначеного відповідачем податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з вересня 2012 року по грудень 2013 року, а також нарахованої пені у розмірі 5 179,37 грн., згідно облікових карток платника та розрахунку заборгованості станом на 14.02.2014 року сума боргу платника становить 1 274 042,73 грн.

На виконання норм Податкового кодексу, податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 07.05.2012 року №689 на суму 94 803,80 грн. (отримана повноважним представником відповідача 27.07.2012 року).

Доказів, які б свідчили про оскарження відповідачем зазначеної вище податкової вимоги або дій щодо її винесення, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідачем не надано, а тому дана податкова вимога є чинною та підлягає виконанню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.