Ухвала суду № 40379576, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12740/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.М." до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.М." (далі - ТОВ "В.М.") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 р. №23626151620 та №23526151620.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 29.07.2013 р. №23626151620 та №23526151620.

На вказану постанову ДПІ у Печерському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої, складено акт перевірки від 29.07.2013 р. №151/26-55-22-07/24095427.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 25865,00 грн. (4 квартал 2010 р.);

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, пп. 7.5.1, п. 7.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 376321,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 р.:

- №23526151620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 32331,00 грн. (25865,00 грн. - за основним платежем, та 6466,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №23626151620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 25841,00 грн. (20673,00 грн. за основним платежем, та 5168,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "В.М." являється виробником продукції, а саме: чорнил, витратних матеріалів оргтехніки, засобів по догляду за оргтехнікою та фотобумаги. Продукція виробляється позивачем під торгівельними марками «PATRON» (Патрон) та «BARVA» (Барва). Вироблений товар продається як оптом, там і в роздріб. Також, позивач є продавцем витратних матеріалів та оргтехніки інших виробників (Epson, HP, Canon та ін.). Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями атестату виробництва та додатку до нього з переліком продукції, сертифікатами відповідності продукції.

З метою підвищення попиту на товар та збільшення замовлень мережі роздрібних магазинів "Метро", позивач (замовник) уклав з ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" (виконавець) договори про надання послуг та поставки товарів №23941 від 01.01.2010 р. та №23910 від 01.01.2010 р., предметом яких є надання рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг з боку ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" та поставка товарів з боку позивача, у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору.

Між позивачем та ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" підписано додаток №7 до договору №23941 від 01.01.2010 р. та додаток №7 до договору №23910 від 01.01.2010 р., в пункті 1.3 яких наведено перелік маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, які мають надаватись ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" для позивача на підставі додатків №7А та/або №7Б. Додатком №7Б до договору №23941 від 01.01.2010 р. та додатком №7Б до договору №23910 від 01.01.2010 р. визначено перелік послуг, що надаються позивачу з боку ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна".

Зазначені договори були укладені позивачем в межах здійснення власної господарської діяльності, з метою продажу товару, що вироблений та придбаний ТОВ "В.М.", а саме за договором №23910 поставлялись витратні та супутні товари для оргтехніки, а за договором №23941 - фотобумага. В залежності від виду та змісту самої маркетингової послуги, позивач сплачував ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" грошові кошти у фіксованому розмірі та у розмірі відсотку від товарообігу.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується належними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема податковими накладними, актами приймання наданих послуг, товарними та транспортними накладними, актом перевірки взаєморозрахунків, що дають можливість встановити, які саме товари (послуги) були надані, в кількісному та ціновому виразі.

Під час проведення перевірки відповідачем було досліджено такі первинні документи, зокрема, як податкові накладні, акти приймання-передачі, товарні накладні, акти виконаних робіт та банківські виписки.

Посилання відповідача на відсутність звіту по наданим послугам, як на ознаку нікчемності угод, є необґрунтованими, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, виконання договорів №23941 та №23910 підтверджено листом ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" від 25.07.2014 р. №3666, наданого на адвокатський запит від 15.07.2014 р. №03-226/14, копії яких залучені до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

При цьому, обставини які стосуються господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договору.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 р. №23626151620 та №23526151620, а тому такі рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 08.09.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.