Ухвала суду № 40377548, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Київ К/9991/907/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011

у справі № 2а/1770/2306/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нектар Рівне"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нектар Рівне" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0005102342/0 від 29.12.2010; №0005092342/0 від 29.12.2010.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань обчислення достовірності задекларованих та повноти сплати обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП „Немезіда" за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 та складено акт №2125/23-100/33616081 від 23.12.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005092342/0 від 29.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39402, 50 грн.: основний платіж 28888, 75 грн., штрафні (фінансові) санкції 10513, 75 грн.; №0005102342/0 від 29.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 12325, 5 грн.: основний платіж 8217 грн., штрафні (фінансові) санкції 4108, 5 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на прибуток на загальну суму 28888, 78 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 8217 грн., оскільки прокуратурою м. Рівне розслідується кримінальна справа №51/254-10 за обвинуваченням ряду осіб і в тому числі директора ПП „Немезіда" ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 205, ст. 209, ст. 366 КК України.

В ході слідства встановлено, що ПП „Немезіда" господарської діяльності не здійснювало, а здійснювало супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не придбавався і не вироблявся, таким чином діяльність ПП „Немезіда" носила фіктивний характер.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог запиту відповідача №54697/23-121 від 20.12.2010 позивачем на адресу податкового органу було надано копії первинних документів (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки), які були складені за результатами господарських операцій між ТОВ „Нектар Рівне" та ПП „Немезіда".

Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Крім того, оперативними працівниками ОВС УБОЗ УМВС України в Рівненській області, в приміщенні ТОВ „Нектар Рівне" було проведено виїмку оригіналів документів по взаємовідносинах з ПП „Немезіда".

Протокол виїмки оригіналів первинних документів від 10.09.2010 також надавався позивачем податковому органу під час проведення перевірки.

На підтвердження факту використання придбаних у ПП „Немезіда" какао, коріандру, лаврового листа та маку у власній господарській діяльності позивачем надано: звіти про переміщення товарів на складах, прибуткові накладні, звіт руху матеріальних запасів.

Судом встановлено, що податкові та видаткові накладні були складені контрагентом позивача містять всі необхідні реквізити та були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договорів, заборгованість перед контрагентом відсутня.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 у справі № 2а/1770/2306/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 у справі № 2а/1770/2306/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.О. Бухтіярова