Ухвала суду № 40377549, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Київ К/9991/2026/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого товариства „Зелена Роща" на Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011

у справі № 2а-3768/11/1270

за позовом Садівничого товариства „Зелена Роща"

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення - рішення ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариство „Зелена Роща" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000261710 від 30.03.2011.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000261710 від 30.03.2011 в частині нарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій в сумі 54426, 68 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 та складено акт №442/23/21846238 від 04.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. "г" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 пп. 9.10.1 пп. 9.10.2 пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54165 грн., у тому числі по періодам : 2007 рік - 6506, 35 грн., 2008 рік - 12907, 87 грн., 2009 рік - 16198, 20 грн., 2010 рік - 18553, 12 грн. В межах 1095 днів - 45993, 78 грн., у тому числі по періодам : 2008 рік - 11242,46 грн., 2009 рік -16198,20 грн., 2010 рік - 18553,12 грн.; пп. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-ІУ, не надавалось до податкового органу податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та сум утриманого з них податку у період з 01.07.2007 по 30.06.2010.

Під час проведення перевірки було встановлено, що податок з доходів фізичних осіб позивачем не нараховувався, не утримувався та не перераховувався до місцевого бюджету Жовтневого району у м. Луганську.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV „Про податок з доходів фізичних осіб", Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У пп. 16.3.4 та 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону N 889-IV зазначено, що контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

За змістом пункту 17.2 статті 17 Закону N 889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону N 889-IV особи, які згідно із цим Законом мають статус податкового агента, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Статтею 20 Закону N 889-IV передбачена відповідальність за порушення норм зазначеного Закону. За змістом цієї норми фінансово відповідальними за порушення норм Закону N 889-IV при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом як податкові агенти, є такі особи. Крім того, особою, відповідальною за погашення податкового зобов'язання або податкового боргу, є, зокрема, податковий агент.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III визначено, що податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 року у позивача працювало 8 неоформлених найманих працівників, які отримували заробітну плату без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету та виплачувало заробітну плату двом особам без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Садівничого товариства „Зелена Роща" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 у справі № 2а-3768/11/1270 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Садівничого товариства „Зелена Роща" відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 у справі № 2а-3768/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.О. Бухтіярова