Ухвала суду № 4037061, 14.05.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 року  №22а-11702/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Пліша М.А.,

суддів: Шавеля Р.М.,Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Ступницькій Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 26 червня 2008р. у справі за позовом комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.03.2008 р. №0000701502/0, №0000691502/0, №0000698502/0, №0001171501/0, , №0001161501/0, , №0001151501/0.

Постановою господарського суду Львівської області від 26.червня2008 р. позовні вимоги задоволено та ви знано нечинними оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 06.03.2008 р. №0000701502/0, №0000691502/0, №0000698502/0, №0001171501/0, №0001161501/0, №0001151501/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що за результатами проведеної податковим органом невиїзної перевірки на предмет своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.05.2007 р. по 31.01.2008р. складено Акт № 193/1 5-6/15-1 від 25.02.2008р. та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За порушення податкового законодавства накладаються на платника податків штрафні санкції у розмірах, визначених статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якої у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти, двадцяти чи п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу залежно від кількості днів несплати. Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В обгрунтування позовних вимог позивачем вказано, що податкове зобов'язання, самостійно визначене в податкових деклараціях по ПДВ та податку на прибуток сплачено своєчасно, однак при цьому позивачем не вказано, що на момент здійснення оплати за підприємством числився податковий борг, в погашення якого зарахувалася сума сплати.

Відповідно до п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами у рівних пропорціях.

Судом першої інстанції враховані пояснення позивача, який зазначив, що податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Однак при цьому суд не врахував положення абзацу 2 п.п. 16.3.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація. Тому вважає, що ДПІ у Дрогобицькому районі діяло у відповідності до положень ст..З Закону України «Про державну податкову службу в Україні» згідно якої органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів)... і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З врахуванням вище наведеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Розглядаючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно врахував положення п.п.17.1.17 п.17.1ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якої у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цією нормою, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти, двадцяти чи п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу залежно від кількості днів несплати.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивачем 11.02.2008р. в електронному режимі подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2007 рік із зазначенням узгодженої суми податкових зобов'язань за звітний період в сумі 8352,00 грн. та 21.01.2008р. податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року із зазначенням узгодженої суми податкових зобов'язань за звітний період в сумі 141124,00 грн. відповідно позивач в межах встановлених п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платіжним дорученням від 18.01.2008р. № 02 на суму 420000,00 грн. перерахував узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за відповідний звітний податковий період, а саме згідно цільового призначення платежу, який зазначений у платіжному дорученні, за 4-й квартал 2007 року, на відповідний бюджетний рахунок, крім того позивач в межах, встановлених вище вказаною нормою строку платіжним дорученням від 18.01.2008 року №01 на суму 1080000,00 грн., перерахував узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за відповідний звітний податковий період, а саме згідно цільового призначення платежу, який зазначений у платіжному дорученні, за грудень місяць 20072007 року, на відповідний бюджетний рахунок.

Крім цього 11.02.2008 року позивач платіжним дорученням № 79 перераховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на відповідний бюджетний рахунок з цільовим призначенням, як зазначено в цьому платіжному дорученні, за січень 2008 року, в сумі 4000,00грн. Судом також встановлено, що в зв'язку із надмірно сплаченими сумами поточного податкового зобов'язання, позивачем листом від 26.03.2008р. за №798 підтверджено перерахування коштів відповідно до цільового призначення платежів, вказаних ним у своїх платіжних дорученнях, а переплату як авансовий платіж розпоряджено зарахувати в погашення майбутніх задекларованих платником податків узгоджених зобов'язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, та з податку на додану вартість відповідно.

Отже,   позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість та   податку на прибуток, виконав своє зобов'язання зі сплати цих податків за визначений ним період, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" оскільки податковий орган не вправі самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання, що було зроблено в даній спірній ситуації податковим органом - змінивши призначення платежу та період, за який позивач здійснив сплату.

При цьому суд першої інстанції дав правильну оцінку вимогам Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і згідно цього Закону податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Тому з врахуванням вище наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань   платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», самостійно, без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу і як наслідок протиправно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення граничного строку сплати узгодженого, вказаними вище податковими деклараціями, податкового зобов'язання.

З огляду на вище наведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області - залишити без задоволення , а постанову господарського суду Львівської області від 26 червня 2008р. у справі № 13/77А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : М.А.Пліш

Судді: Р.М. Шавель

В.М.Каралюс