Постанова № 40364851, 03.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1493/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» (далі - «ПрАТ ШРБУ № 82» ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Менської ОДПІ ГУ Міндоходів в Чернігівській області та з урахуванням змін позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Менської ОДПІ № 0001752200, № 0001772200 від 30.05.2014 року як такі, що не відповідають діючому законодавству.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Менська ОДПІ правомірно донарахувала ПрАТ „ШРБУ-82"суми податку на додану вартість, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Менської ОДПІ ГУ Міндоходів в Чернігівській області № 0001752200, № 0001772200 від 30.05.2014 року задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції з матеріалів справи вірно встановлено, що Менською ОДПІ ГУ Міндоходів в Чернігівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ШРБУ № 82» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «НБ Україна» за період з 01.04.2011 року по 30.04.-2001 року, з .01.06.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.11.2011 по 30.11.2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 14.11.2013 року № 100/22/03448244.

Перевіркою було встановлено порушення: п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «ШРБУ-82» занижено податок на додану вартість в сумі 305217 грн., в т.ч. за квітень 2011р. - 80157 грн., за червень 2011р. - 154253 грн., за липень 2011р. - 2198 грн., за листопад 2011р. - 68609 грн.

На підставі висновків акту перевірки Менською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013р. № 0001002200, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 340622,00 грн., з яких - 305217,00 грн. основного платежу та 35405,50 грн. - штрафні санкції.

ПрАТ «ШРБУ № 82» було оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення до ГУ Міндоходів в Чернігівській області. За результатами розгляду скарги позивача ГУ Мін доходів в Чернігівській області було прийнято рішення від 21.02.2014р. за № 6145/10/25-01-10-0515, яким:

- скасовано податкове повідомлення рішення Менської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 10.12.2013р. за № 0001002200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього в сумі 174809 грн. (основний платіж), а скаргу № 1004 від 25.12.2013р. в цій частині задоволено;

- залишено без змін податкове повідомлення рішення Менської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 10.12.2013р. за № 0001002200 в іншій частині - 165 813,50 грн., а скаргу цій частині - без задоволення;

- зобов'язано Менську ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області збільшити податкове зобов'язання ПрАТ «ШРБУ № 82» у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29798,5 грн.

Позивачем було подано повторну скаргу до Міндоходів України, рішенням якого від 23.04.2014 року № 7347/6/9999-10-01-18 податкове повідомлення-рішення Менської ОДПІ 10.12.2013р. за № 0001002200 було залишено без змін з врахуванням рішення ГУ Міндоходів в Чернігівській області, а повторну скаргу позивача - без задоволення.

На підставі рішення ГУ Міндоходів в Чернігівській області Менською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001752200 від 30.05.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 165813,50, в тому числі 130408,00 грн. - основного платежу та 35405,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

- № 0001772200 від 30.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29798,50 грн., в тому числі 29798,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим п. документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9) та які повинні містити обов'язкові реквізити первинних документів, визначені у ч.2 ст.9.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НБ Україна» здійснювало поставки бітуму нафтового та мінерального порошку до ПрАТ «ШРБУ № 82», а саме: в квітні 2011 року було поставлено - 87,8 тон бітуму нафтового, в червні 2011 року було поставлено - 124,0 тон бітуму нафтового та 150,0 тон мінерального порошку, в листопаді 2011 року було поставлено 52,980 тон бітуму.

Поставки здійснювались відповідно до:

договору від 03.03.2011 року № 03/03-11 (а.с.78) на поставку нафтопродуктів, відповідно до умов цього договору ТОВ «НБ Україна» здійснювало постачання ПрАТ «ШРБУ-82»бітум нафтового дорожнього марки БНД 90/130, БНД 60/90 виробництва Мозирського НПЗ, Кременчуцького НПЗ та інші НПЗ в кількості 5000,00 тон;

договору від 08.06.2011 року № 08/06-11 ТОВ «НБ Україна» з ЗАТ «Менське ШРБУ № 82» (ПрАТ ШРБУ № 82) (а.с.76) на поставку нафтопродуктів, щебеневих матеріалів, мінерального порошку. Відповідно до умов договору ТОВ «НБ Україна» відвантажує покупцю бітум нафтовий дорожній марки БНД 90/130, БНД 60/90 виробництва НПЗ України, Білорусь та Росії в кількості 5000,00 тон. Ціна та загальна вартість товару встановлюється на кожну партію і оформляється додатковими угодами, які являються невід'ємними частинами даного договору.

Відвантаження продукції проводиться залізничним транспортом в вагоно-цистернах з паровою рубашкою, автотранспортом;

додаткової угоди № 14/06-11 до договору № 08/06-2011 купівлі-продажу нафтопродуктів від 08.06.2011р. (а.с.77).

Між сторонами було складено додатки до зазначених вище договорів від 04.04.2011 року, від 22.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 17.06.2011 року, якими визначено умови кожної поставки бітуму дорожнього (а.с.92, 96, 100, 104).

На підтвердження факту отримання від ТОВ «НБ Україна» 87,8 тон бітуму у квітні 2011 році, позивачем до матеріалів справи надано наступні документи, зокрема, на підтвердження поставки 29,3 тон бітуму: договір№03/03-11 від 03.03.2011, додаток до договору від 04.04.2011 року (на 29,3 тони бітуму), податкову накладну №1 від 04.04.2011 року, рахунок - фактуру №СФ-0000003 від 04.04.2011 року, видаткову накладну№РН-0000002 від 04.04.2011 року, платіжне доручення №294 від 11.04.2011 року, акт прийому-передачі від 04.04.2011 року; на підтвердження поставки 29,1 тон бітуму: додаток до договору від 22.04.2011 року ( на 29,1 тон бітуму), податкову накладну №2 від 22.04.2011 року, рахунок - фактуру №СФ-0000004 від 22.04.2011 року, видаткову накладну №РН-0000003 від 22.04.2011 року, акт прийому - передачі від 22.04.2011 року; на підтвердження поставки 29,4 тон бітуму: додаток до договору від 28.04.2011 року - на 29,4 тон бітуму, податкову накладну №3 від 28.04.2011 року, рахунок-фактуру №СФ 0000005 від 28.04.2011 року, видаткову накладну №РН-0000004 від 28.04.2011 року, платіжні доручення №357 від 09.05.2011 року, та № 421 від 25.05.2011р.

Пунктом 2.1 Договору поставки від 03.03.2011 р. №03/03-11 встановлено, що ціна вказується на умовах франко-станція отримувача, тобто доставка здійснюється постачальником.

Факт придбання бітуму та його доставку до м. Мена автотранспортом перевізника підтверджується товарно-транспортними накладними від 04, 24, 28 квітня 2011 року, з яких вбачається, що бітум був перевезений з м. Кременчук до м. Мена (Т.2 а.с.99-101).

У червні 2011 року від ТОВ «НБ Україна» позивачу поставлено 124 тони бітуму та 150 тон мінерального порошку.

Придбання бітуму здійснено на підставі Договору № 08/06-11 від 08.06.2011 року та Додаткової угоди до договору від 14.06.2011 року.

Договором поставки встановлено, що на кожну партію поставки оформляється додаткова угода, яка є невід'ємною частиною договору, в якій вказуються умови поставки, в тому числі ціна, загальна вартість та інші суттєві умови. Зокрема, додатковою угодою встановлено, що: в ціну договору не включається залізничний тариф до станції призначення; товар вироблений на Н.Камському НПЗ, Республіка Росія; товар від виробника переадресується зі станції Куп'янськ -сортировочна Південної залізниці.

На підтвердження реальної поставки 124 тон бітуму позивачем надано: договір 08/06-11 від 08.06.2011 року, додаткову угоду до договору від 14.06.2011 року, додаток до договору від 17.06.2011 року, податкові накладні( №1 від 15.06.2011 та №4 від 17.06.2011 р.), рахунок фактуру № СФ-0000008 від 14.06.2011 року, видаткову накладну №РН-0000006 від 17.06.2011 року, залізничну накладну №44242766 від 17.06.2011 року, паспорт продукції, акт прийому - передачі від 17.06.2011 року;

Крім того, відповідно до умов п. 4.1 Договору № 08/06-11 від 08.06.2011р. ЗАТ «ШРБУ № 82» повинно направити телеграму від станції призначення (ст. Мена ПЗЗ) на згоду отримання вагоно-цистерн бітума на адресу вантажоотримувача (ЗАТ ШРБУ №82), а відповідно до пункту 7 Додаткової угоди № 14/06-11 від 14.06.2011р. до договору № 08/06-2011 ЗАТ «ШРБУ № 82» зобов'язується надати копію телеграми від начальника станції призначення (Мена ПЗЗ) начальнику станції Куп'янськ-Сортировочна, Південної залізниці, про готовність станції призначення прийняти, злити та повернути порожні вагоноцистерни.

Виконання позивачем даних умов договору та додатку до договору підтверджується копією журналу реєстрації відправленої кореспонденції за 2011 рік по ЗАТ «ШРБУ № 82» згідно якого між ЗАТ «ШРБУ № 82» та «НБ Україна» була переписка та ЗАТ «ШРБУ № 82» надсилало документи, які саме стосувались спірних господарських операцій з придбання бітуму та мінерального порошку.

З пункту 360 журналу реєстрації відправленої кореспонденції за 2011 рік вбачається, що 17 червня ЗАТ «Менське ШРБУ № 82» направило лист на ст. Купянськ-сортировочний.

В листі № 360 від 17.06.2011 року (Т.2 а.с.56) ЗАТ «Менське ШРБУ №82» повідомило начальника Ж/Д станції Купянськ-сортировочний про те, що готове прийняти на свою адресу бітум у власних цистернах з 17 червня по 17 серпня 2011 року.

Крім того, згідно копій сторінок із журналу телеграм станції Мена ПЗЗ ЗАТ «Менське ШРБУ №82» на виконання п.4.1 Договору № 08/06-11 від 08.06.2011р. передало телеграму про те, що станція Мена ПЗЗ готова прийняти бітум у власних цистернах (Т.2 а.с.61-63). Відправлення телеграм підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями.

Також на підтвердження доставки бітуму до станції Мена ПЗЗ, а саме на колію, яка належить ЗАТ «Менське ШРБУ №82», позивачем до суду апеляційної інстанції надано відомість № 21060042 від 21.06.2011 року та довідку від начальника станції про те, що на адресу товариства надійшло вивантаження 2 (дві) цистерни нафтобітуму (БНД 60/90) по відправці Куп'янськ-Сортувальний Южний - Мена Південно-Західна залізниця. Номер відправлення № 442422766. Маса вантажу 124000 кг.

Дослідивши зазначені вище документи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що вони належним чином підтверджують факт перевезення та отримання ЗАТ «ШРБУ №82» 124000 кг. бітуму.

На підтвердження реальності факту придбання 150 тон мінерального порошку позивачем надано податкову накладну №6 від 24.06.2011 року, рахунок -фактуру №СФ-0000013 від 24.06.2011 року, видаткову накладну №РН-0000008 від 24.06.2011 року та акт прийому - передачі від 24.06.2011 року.

З копії журналу відправленої кореспонденції (п.337) вбачається, що 09 червня 2011 року був надісланий лист ТОВ «НБ Україна» з позначкою «Про мін. порошок».

В листі ЗАТ «Менське ШРБУ №82» доводить до відома директора ТОВ «НБ Україна», що вивезення мінерального порошку відповідно до договору від 08.06.2011 року буде організовано самовивозом автотранспортом «ШРБУ №82» зі складу в м. Києві, а також зазначено, що перевезення буде здійснюватися автомобілем КАМАЗ 5410 ЦТ -13(цементовоз), державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4

На підтвердження належності даного автомобіля ЗАТ «ШРБУ №82» позивачем до суду апеляційної інстанції надано договір оренди машин та механізмів №19 від 14.06.2011 року (Т.2 а.с.72), укладеного між ТОВ «КаНТ» та ЗАТ «Менське ШРБУ №82», згідно пункту 1.1 якого вбачається, що ТОВ «КаНТ» передає в оренду ЗАТ «Менське ШРБУ №82» автомобіль «КАМАЗ - 5410» державний номер НОМЕР_1 (крім інших машин та механізмів).

Даний автомобіль був у власності ТОВ «КаНТ», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Т.2 а.с.73). Крім того, позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу та облікову картку державного транспортного засобу на напівпричіп-цементовоз-Е (Т.2 а.с.74), який був у власності ЗАТ «Менське ШРБУ №82» та в якому перевезено мінеральний порошок.

Перевезення мінерального порошку саме КАМАЗ та цим напівпричепом підтверджується подорожніми листами (Т. 2 а.с.76-85).

Відповідно до «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207, товарно-транспортна накладна при здійсненні перевезень для власних потреб не оформляється.

Таким чином, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що вказані вище документи підтверджують факт перевезення мінерального порошку до ЗАТ «ШРБУ №82».

На підтвердження факту отримання від ТОВ «НБ Україна» 52,98 тони бітуму у листопаді 2011 році, позивачем надано наступні документи, зокрема, на підтвердження поставки 26,48 тон бітуму: Договір 08/06-11 від 08.06.2011 року, податкову накладну №3 від 23.11.2011 року, рахунок - фактуру №СФ -000113 від 23.11.2011 року, видаткову накладну №РН-0000034 від 24.11.2011 року, паспорт №402, ТТН СКД №1595, акт прийому - передачі від 24.11.2011 року; на підтвердження відшкодування транспортних витрат: податкову накладну №4 від 24.11.2011 року; на підтвердження поставки 26,50 тон бітуму: податкову накладну №6 від 28.11.2011 року, рахунок - фактуру №СФ-000114 від 28.11.2011 року, видаткову накладну №РН-0000036 від 28.11.2011 року, паспорт №415, ТТН СКД №1595, акт прийому-передачі від 28.11.2011 року, платіжні доручення №1252 від 23.11.2011 р., №70 від 28.11.2011р, №1359 від 26.12.2011 р.

Перевезення вантажу здійснене автомобільним транспортом перевізника- ТОВ «СЛАВТРАНСГРУП», що підтверджується ТТН СКД №1595 від 24.11.2011р та ТТН СКД №1595 від 28.11.2011, автомобіль DAF НОМЕР_3, причеп НОМЕР_2, водій ОСОБА_5

Додатково до суду апеляційної інстанції позивачем надано роздруківку з Інформаційної системи ДАІ згідно якої автомобіль DAF 95Х F 430 (номерний знак НОМЕР_3) та напівпричіп-бітумовоз-Е , на яких здійснювалася доставка бітуму у листопаді 2011 року, належали перевізнику ТОВ «СЛАВТРАНСГРУП».

Також надано копію журналу реєстрацію матеріалів, що надходять у випробувальну лабораторію, в якому відображені надходження бітуму за 2011 рік, у тому числі за квітень, червень та листопад 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази підтверджують реальність отримання бітуму та мінерального порошку, в тому числі і реальність перевезення цих матеріальних цінностей до покупця - ПрАТ «ШРБУ№82». Підтвердження реальності цих операцій свідчить і про реальність операцій з відшкодування провізної плати.

При цьому, судом встановлено, що суми ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту у перевіряємий період, а також відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що фінансово-господарська діяльність між ПрАТ «ШРБУ№82»і ТОВ «НБ Україна» у період, за який відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку, реально здійснювалася вказаними суб'єктами господарювання, товарність господарських операцій за якими підтверджується відповідною первинною документацією, що складена у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та у повній мірі відображає реальні наслідки, що настали за укладеними правочинами.

Крім того, судом апеляційної інстанції, керуючись статтею 11 КАС України, з метою офіційного з'ясування обставин по справі, було здійснено пошук у мережі Інтернет інформації щодо підприємства - контрагента позивача та встановлено, що ТОВ «НБ Україна» здійснює господарську діяльність і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, про що свідчить і інформація, викладена на сайті даного підприємства, зокрема, зазначено, що компанія «НБ Україна» готова запропонувати, крім іншого, послуги щодо реалізації продуктів нафтопереробки.

Проаналізувавши обставини справи у взаємозв'язку з наданими позивачем первинними документами, які підтверджують реальність проведених господарських операцій та їх товарний характер, у колегії суддів є підстави вважати, що внаслідок проведення вищевказаних операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними між ПрАТ «ШРБУ №82» і ТОВ «НБ Україна», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства і повністю підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій між сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «НБ Україна» є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо посилань податкового органу про неможливість здійснення реальної господарської дійсності між позивачем та його контрагентом ТОВ «НБ Україна», на яких наполягала представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «НБ Україна» та його контрагентів судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, з огляду на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, тощо не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання послуг чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом надано вагомі доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30 травня 2014 року №0001752200 та №0001772200.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й.Петрик

Я.М. Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.