Ухвала суду № 40364817, 03.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2561/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі:Старової Н. Е. Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. Приходько К. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (далі позивач, Товариство) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі відповідач 1, Митниця), Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі відповідач 2) про визнання дій протиправними, скасування рішення, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання дій при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2013/601000/2 від 10 грудня 2013 року незаконними та протиправними; скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2013/601000/2 від 10 грудня 2013 року, винесеного Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів і зборів України; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачені кошти у розмірі 18743,92 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Відповідач 1, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача 2 до судового засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2012 року між позивачем (Покупець) та Компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO LTD» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № SMA16, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений Сторонами в Інвойсі щодо кожної поставки (том 1, а. с. 31-36).

У грудні 2013 року на адресу ТОВ «Софіт-Люкс» надійшов вантаж - світильники побутові електричні, які підвішуються або закріплюються на стелі, внутрішні, з комбінованих матеріалів (металеві сплави, пластик), призначені для використання з газорозрядними лампами, та не містять телерадіоприймачів та/або телерадіопередавачів, не для вибухонебезпечних середовищ: WPF HF ECO 2x36W (IP65) - 5412 шт. Країна виробництва CN. Торговельна марка MAGNUM. Виробник "NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP. CO., LTD. за ціною 5,38 доларів США за 1 шт., який був заявлений позивачем до митного оформлення.

10 грудня 2013 року М/п «Захід» Київської міжрегіональної митниці було винесено рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2013/601000/2 та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2013/00025, яким було збільшено митну вартість товару на 10790,55 грн. та донараховано податок на додану вартість в розмірі 15139,32 грн. і мито у розмірі 3604,60 грн.

Передумовою для прийняття зазначеного рішення стало те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача 1 про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно ЕМД № 100250001/2013/078771 від 10.12.2013 року, митна вартість товару, заявлена позивачем до митного оформлення , відповідно до ст. 58 МК України, за першим методом (за ціною договору) і склала 232728,66 грн. (29116,56 дол. США).

Суди обох інстанцій ретельно дослідили наданий позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, комплект обов'язкових документів, передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: митну декларацію № 100250001/2013/078771 від 10.12.2013 року, інвойс від 23 жовтня 2013 року № 2013F03А78А; пакувальний лист від 23 жовтня 2013 року № 2013F03А78А; коносамент від 29 жовтня 2013 року № ZENNLAQB343366; CMR від 09 грудня 2013 року № 2027; контракт від 02.04.2012 року № SMA 16; додаткова угода від 18.02.2013 року № 1 та від 19.07.2013 року № 2; договір про транспортно-експедиційні послуги від 08 січня 2013 року № 08/01/2013; рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги від 25 листопада 2013 року № HВ0118; додаткова угода № 1 до договору про транспортно-експедиційні послуги від 08 січня 2013 року № 08/01/2013 від 20 травня 2013 року; довідка про транспортні витрати та відсутність страхування від 02 грудня 2013 року б/н; сертифікат походження № CCPIT130759943; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 09.08.2013 року № В-4066/3; калькуляція від виробника; сторінки каталогу виробника; прайс-лист виробника та продавця та дійшли висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства, що підтверджує заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, передбачено обов'язок декларанта давати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а ч. 6 ст. 54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав, передбачених цією частиною.

Між тим, Митниця, посилаючись на те, що надані декларантом документи містять розбіжності, не зазначила яким чином вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення. Ненадання позивачем додатково витребуваних відповідачем 1 документів також не є достатньою підставою для коригування заявленої митної вартості, оскільки відповідач витребував у позивача додаткові документи за відсутності жодних обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всі складові якої позивачем достеменно підтверджено під час подання ЕМД

Серед іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Виходячи з наведеного, у разі незгоди відповідача із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК, зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не надані докази проведення процедури консультацій, що спростовує правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання дій при прийнятті такого рішення протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що, згідно з положеннями статей 57, 58 МК України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, віднесено до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості, тобто у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог, які стосуються повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач 1 в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 10.04.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.