Постанова № 40364816, 03.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4464/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.

при секретарі: Приходько К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (далі позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (Державна податкова інспекція в Оболонському районі міста Києва) (далі відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001922308/0 від 09.06.2008 року, № 0002162308/0 від 16.10.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB Боріваж» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: березень 2008 року, за результатами якої складений акт № 281-23-8-32307678 від 31.05.2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.12 статті 5 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в результаті чого, TOB «Боріваж» позбавлено права на бюджетне відшкодування в розмірі 5808114,00 грн. за березень 2008 року.

09.06.2008 року, на підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922308/0, яким, згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за березень 2008 року на 5808114,00 грн.

Також, ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Боріваж» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: грудень 2006 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, грудень 2007 року та червень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди: листопад 2006 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, листопад 2007 року, травень 2008 року, за результатами якої складений акт № 613-23-8-32307678 від 15.10.2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 пункту 5.12 статті 5 наказу ДПА України від З0 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в результаті чого, TOB «Боріваж» не мало права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого на рахунок платника у банку, на загальну суму 7043373,00 грн. по наступним періодам: за грудень 2006 року - 2732152,00 грн., за квітень 2007 року - 1188054,00 грн., за травень 2007 року - 1348589,00 грн., за грудень 2007 року -539319,00 грн., за червень 2008 року - 1235259,00 грн.

16.10.2008 року, на підставі вказаного акта перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002162308/0, яким, згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість на 7043373,00 грн., у тому числі: за грудень 2006 року - 2732152,00 грн., за квітень 2007 року - 1188054,00 грн., за травень 2007 року - 1348589,00 грн., за грудень 2007 року - 539319,00 грн., за червень 2008 року - 1235259,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції частково не погоджується, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Боріваж» з Одеською обласною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 24.12.2003 року для будівництва та експлуатації терміналу по перегрузці нафтопродуктів, зернопродуктів, шляхом прийняття у строкове, платне володіння і користування земельної ділянки площею 13,48 га.

Як вірно встановлено та не заперечується сторонами, податковий кредит в періоді, що перевірявся, виник за рахунок операцій, проведених на внутрішньому ринку України, шляхом включення до складу податкового кредиту ПДВ за операціями зі спорудження зернового терміналу в порту Южний - Одеської області.

Факти виявлених перевірками порушень Закону України «Про податок на додану вартість» базуються на тому, що TOB «Боріваж» не було подано у встановлені строки заяви про повернення повної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року, а за період з червня 2007 року по травень 2008 року включно Товариство мало обсяги оподатковуваних поставок менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. При цьому, податковий орган не заперечує щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, однак, вважає, що право TOB «Боріваж» на бюджетне відшкодування податку на додану вартість може бути реалізоване позивачем лише після введення терміналу по перевантаженню зернових в експлуатацію, докази чому позивачем під час перевірки і розгляду справи не надані.

Згідно з положеннями п. п. 7.7.11 ст. 7 Закону (в редакції чинній на дату декларування бюджетного відшкодування з ПДВ), не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка, зокрема, мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позбавлення права на бюджетне відшкодування внаслідок неподання заяви разом з декларацією приписами Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

Тобто за змістом підпункту п. п. „а" 7.7.11 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», особа зареєстрована як платник податку на додану вартість у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 місяців, що не було враховано судом першої інстанції при постановленні рішення.

Таке застосування норми закону повністю узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 25.09.2009 року по справі № К-11202/07, ухвалі від 04.02.2010 року по справі № К-19383/09, ухвалі від 12.08.2010року по справі № К-23020/07.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, судом першої інстанції не взято до уваги, що ані пп. 7.4.1, ані пп. 7.7.11 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставлять право на формування податкового кредиту у зв'язку з придбанням та спорудженням (будівництвом) основних фондів в залежність від того, чи введені такі основні фонди в експлуатацію, що підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України (ухвала від 02.02.2010 року по справі № К-16339/07) та Верховного суду України (постанова від 26.12.2006 року).

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що інші терміни, які не визначені цим законом використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Як слідує з п. п. 8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», набуття матеріальними цінностями статусу основних фондів цей закон пов`язує не з фактичним використанням їх протягом періоду, що перевищує 365 днів з дати введення їх в експлуатацію, а з призначенням їх платником податку для такого використання.

Тобто для цілей податкового обліку основними фондами є матеріальні цінності, вартість яких перевищує 1000 гривень, та які призначаються платником податку для використання в господарській діяльності терміном більше 365 днів з дати введення їх в експлуатацію, а не фактичне їх використання після введення в експлуатацію.

З огляду на зазначене, оскільки, встановлені відповідачем порушення податкового законодавства з боку позивача ним не доведені та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту позивачем та право TOB «Боріваж» на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001922308/0 від 09.06.2008 року, № 0002162308/0 від 16.10.2008 року, які слід визнати нечинними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 08.04.2010 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Керуючись статтями 186, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2010 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати податкові повідомлення-рішення № 0001922308/0 від 09.06.2008 року, № 0002162308/0 від 16.10.2008 року нечинними.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.