Ухвала суду № 40354793, 02.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/848/14 Справа № 203/4432/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Ходасевич Олег Володимирович Доповідач - Литвиненко О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

02 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Литвиненка О.О.,

суддів: Живоглядової І.К., Кислого М.М.,

при секретарі: Профорук В.О.,

за участю прокурора: Чорнобривець Ю.М.,

захисників-адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3.

обвинуваченої: ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима,

засуджена: - за ч.2 ст.368 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі з позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та на неї покладені певні зобов'язання визначені ст.76 КК України.

Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні злочину за таких обставин.

ОСОБА_4, обіймаючи, відповідно до наказу № 063-1/о директора Дніпропетровського вищого навчального закладу «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну» від 02.06.2008 року, посаду завідуюча гуртожитком №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну», будучи особою, уповноваженою на здійснення керівництва виробничою діяльністю працівників гуртожитку, тобто наділеною організаційно-розпорядчими функціями, являючись службовою особою, використовуючи надане службове становище, одержала неправомірну вигоду від ОСОБА_5 за сприяння поселенню в гуртожиток за наступних обставин.

11.06.2013 року, близько 15.00 годин до ОСОБА_4, яка виконувала свої службові обов'язки та знаходилась за місцем своєї роботи у службовому кабінеті №5 гуртожитку №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну», розташованому по АДРЕСА_1, звернулася ОСОБА_5 з питанням щодо тимчасового поселення її та двох подруг - ОСОБА_6 і ОСОБА_7, до гуртожитку для проживання на період червня-липня 2013 року.

В цей час, ОСОБА_4, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди всупереч інтересам служби, які зобов'язували останню діяти у відповідності зі ст.ст. 128, 129 Житлового кодексу України, п.п. 9-12 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 №208, пообіцяла ОСОБА_5 сприяти у вирішені питання щодо поселення до гуртожитку, шляхом винесення рішення про поселення на обговорення адміністрації навчального закладу та підготовки відповідних документів, за грошову винагороду в загальній сумі 1950 грн., які будуть начебто використані на покриття витрат за користування комунальними послугами та проведення ремонтних робіт.

На вказану пропозицію ОСОБА_5, у зв'язку з відсутністю місця мешкання в м.Дніпропетровську, погодилася, та вимушена буда пообіцяти ОСОБА_4 передати вищевказані грошові кошти за проживання.

14.06.2013 року, приблизно об 11.40 годин, ОСОБА_4 перебуваючи в кабінеті №5 завідуюча гуртожитком №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну» за адресою: АДРЕСА_1, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надане їй службове становище, отримала від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1950 грн., за сприяння у вирішені питання щодо поселення ОСОБА_5 та її подруг ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до гуртожитку №1 ДВНЗ «Дніпропетровський коледж технологій і дизайну», шляхом винесення рішення про поселення на обговорення адміністрації навчального закладу та підготовки відповідних документів.

Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 була затримана працівниками Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оскаржуючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченої просить вирок суду скасувати, в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, при цьому просить ухвалити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.368 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності строком на 3 роки. Крім цього прокурор зазначає, що обвинувачена свою вину не визнала, а тому підстави для застосуванням ст.75 КК України у суду відсутні.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинувачену ОСОБА_4 та її захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора та просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю засновані на розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказах.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження і журналу судового засідання, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.

Порушень у ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування або зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані по справі, є допустимими, достатніми і достовірними.

Відносно доводів апеляції прокурора про призначення обвинуваченій більш суворого покарання, то колегія суддів вважає, що вони не можуть бути підставою для зміни вироку і не підлягають задоволенню, оскільки суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.65 КК України врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, дані про особу, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання особі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, судом при призначені покарання ОСОБА_4 було враховано, що вона раніше не судима, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, що судом обгрунтовано віднесено до пом'якшуючих обставин. Обставин, які обтяжують покарання що до ОСОБА_4 судом першої інстанції не встановлено.

Крім цього колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції прокурора про те, що обвинувачена свою вину не визнала, а тому підстав для застосуванням ст.75 КК України у суду першої інстанції не було, оскільки як вбачається з вироку суду ОСОБА_4 свою вину визнала частково.

Також при розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснила, що свою вину визнає в повному обсязі, у вчиненому злочині розкаюється, та при прийняті рішення по справі просила врахувати стан її здоров'я, оскільки страждає рядом хронічних захворювань, про що надала суду медичні довідки які були долучені до матеріалів справи.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосувавши ст.75 КК України до основного покарання у вигляді позбавлення волі, належним чином мотивував своє рішення та призначив ОСОБА_4 покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2014 року у відношенні ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, в той же строк з дня вручення їй копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: