Ухвала суду № 40354812, 02.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1247/14 Справа № 200/2628/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Татарчук Л. О. Доповідач - Литвиненко О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

02 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Литвиненка О.О.,

суддів: Живоглядової І.К., Кислого М.М.,

при секретарі: Профорук В.О.,

за участю прокурора: Чорнобривець Ю.М., потерпілої: ОСОБА_2,

захисника - адвоката: ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий:

- 07.10.1999 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.141, ст.191, ч.1 ст.42 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 12.11.2001 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- 12.07.2007 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 07.08.2008 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднане невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.07.2007 року та остаточно до відбуття призначено покарання у вигляді 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджений: - за ч.1 ст.125 КК України до громадських робіт на строк 200 (двісті) годин;

- за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів за таких обставин.

02 грудня 2013 року приблизно о 12.00 годині, ОСОБА_4, знаходячись в торгівельному павільйоні ПП «ОСОБА_5», який розташований по АДРЕСА_1, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до раніше знайомої ОСОБА_2, що працювала реалізатором у вищевказаному торгівельному павільйоні, та діючи із корисливих мотивів, повторно відкрито викрав чуже майно, а саме грошові кошти в розмірі 216,45 гривень, що належать власнику торгівельного павільйону потерпілій ОСОБА_5. Після чого з викраденим майном ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник.

Крім того, 02 грудня 2013 року близько 12.00 годині, ОСОБА_4, знаходячись у торгівельному павільйоні ПП «ОСОБА_5», розташованого по АДРЕСА_1, під час сварки із раніше знайомою ОСОБА_2, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень, умисно наніс їй удар правою долонею у затилок, після чого наніс правою ногою не менше двох ударів в область ніг та тулуба потерпілої ОСОБА_2, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження у вигляді двох синців на грудній клітині ліворуч по передньо-пахвовій лінії по краю реберної дуги та на задній поверхні плеча у середній третині, які мають незначні скороминущу наслідки.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати, в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання: - за ч.1 ст.125 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт; - за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі. Також прокурор зазначає, що обвинувачений вину у скоєному злочинні не визнав, щиро не розкаявся та повторно вчинив злочин проти власності.

В апеляції та в доповненні до апеляції обвинувачений ОСОБА_4 не оскаржуючи вирок в частині визнання його винним за ч.1 ст.125 КК України, просить вирок суду в частині визнання його винним за ч.2 ст.186 КК України скасувати, в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, та закрити кримінальне провадження за цією статтею, оскільки відсутній склад злочину. Також ОСОБА_4 зазначає, що кримінальне провадження за ч.2 ст.186 КК України відносно нього сфальсифіковано, і що на досудовому слідстві мало місце чимало істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Також обвинувачений вказує на те, що у показах потерпілої ОСОБА_2 маються суперечності, яким суд не надав належної оцінки.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_3, не оскаржуючи вирок в частині визнання ОСОБА_4 винним за ч.1 ст.125 КК України, просить скасувати вирок суду в частині визнання ОСОБА_4 винним за ч.2 ст.186 КК України та ухвалити свій вирок, яким виправдати ОСОБА_4 оскільки не встановлені достатні докази для доведення його винуватості. Також захисник зазначає, що були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону на досудовому слідстві, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, при цьому просить призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.125 КК України, в межах даної статті з урахуванням ст.ст.75,76 КК України, оскільки ОСОБА_4 задовільно характеризується за місцем проживання, та на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий не підтримав апеляцію прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив вирок суду залишити без змін, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції та просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, потерпілу ОСОБА_2, яка просила вирок суду залишити без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженого та захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляцій обвинуваченого та захисника про скасування вироку та закриття провадження по справі в частині визнання ОСОБА_4 винним за ч.2 ст.186 КК України в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, фальсифікації справи працівниками міліції та здобуття доказів вини обвинуваченого з порушеннями вимог КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, не обґрунтованими, та такими що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 в скоєнні злочинів при обставинах зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю ґрунтуються на розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказах.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.

Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які були б підставою для зміни або відміни вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми і достовірними.

Суд першої інстанції оцінюючи добуті по справі докази в їх сукупності правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) скоєне повторно, та за ч.1 ст.125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.

При розгляді в суді першої інстанції ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині за ч.2 ст.186 КК України не визнав, вказуючи на те, що ніяких грошей з магазину не викрадав та дійсно не дуже правильно себе повів з потерпілою ОСОБА_2.

Вищевказані ствердження ОСОБА_4 та позицію захисника про відсутність події злочину за ч.2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив як бажання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності.

Як вбачається з вироку суду вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України підтверджується показами потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, даних ними як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, а також матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом за клопотанням та за згодою сторін кримінального провадження.

Так, потерпіла ОСОБА_2 як під час досудового розслідування, так і в суді давала послідовні покази щодо обставин скоєних правопорушень, вказала саме на ОСОБА_4, який спричинив їй тілесні ушкодження, а потім пограбував магазин. Свої покази потерпіла ОСОБА_2 підтвердила під час одночасного допиту з обвинуваченим, та під час слідчого експерименту, на місці скоєння злочину не тільки повідомила про обставини цих правопорушень, а й в присутності експерта продемонструвала механізм спричинення їй тілесних ушкоджень.

З показів потерпілої ОСОБА_5, даних в судовому засіданні вбачається, що безпосереднім очевидцем подій 02 грудня 2013 року вона не була. В цей день біля 12 години подзвонила її сестра ОСОБА_6 та повідомила, що бачила як ОСОБА_4 вдарив реалізатора магазину ОСОБА_2, а потім заштовхав до приміщення. Після цього повідомлення, вона викликала охорону службу „Барс" та зателефонувала ОСОБА_2 Остання підтвердила, що ОСОБА_4 дійсно її побив через те, що вона нібито не продала йому товар в борг, а потім забрав виручку й втік. Потім вона зателефонувала своєму синові ОСОБА_8 і попросила поїхати до магазину та розібратися в цій ситуації. Оскільки було скоєно злочин, вони звернулись до міліції. В результаті скоєного ОСОБА_4 злочину в неї були викрадені гроші в розмірі 216 гривень 45 копійок.

Вчинення ОСОБА_4 пограбування також підтвердила свідок ОСОБА_7, яка пояснила, що добре бачила через вітрину магазину як ОСОБА_4 побив її сестру ОСОБА_2, а потім дістав з під прилавку коробку з-під чаю з виручкою та швидкою ходою вийшов на вулицю. ОСОБА_2 кричала обвинуваченому щоб той повернув гроші, але він ніяким чином не відреагував та разом із ОСОБА_9 пішов з магазину.

З показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що 02 грудня 2013 року вона знаходилася в своєму магазині, та почувши крики виглянула у вікно і побачила, як ОСОБА_4 заштовхнув ОСОБА_2 в магазин. Вона одразу натиснула тривожну кнопку для виклику охоронної служби та подзвонила ОСОБА_5. Через декілька хвилин, до неї в сльозах зайшла ОСОБА_2 та сказала, що ОСОБА_4 прийшов до неї в магазин взяти в борг товар, однак вона йому відмовила, на що ОСОБА_4 почав її бити, а потім забрав гроші із каси магазину.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що яких-небудь підстав для обмови ОСОБА_4 у вище зазначених потерпілих та свідків з боку обвинувачення немає. Крім цього покази вище зазначених потерпілих та свідків підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суд першої інстанції обгрунтовано оцінив критично, як дані із хибного співчуття, а саме через те, що ОСОБА_9 є цивільною дружиною обвинуваченого, а ОСОБА_10 являється його товаришем.

Судом першої інстанції було достовірно встановлено, що під час здійснення обвинуваченим пограбування було викрадено саме 216 гривень 45 копійок, що підтверджується копією довідки (т.1 а.с.46), в якій зазначено про продаж товару на зазначену суму 02 грудня 2013 року з 07.30 до 12 години, тобто до часу скоєння злочину.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказала, що нею як слідчим в протоколі огляду місця події від 02.12.2013 року зроблений помилково запис про наявність в касовій зоні приміщення магазину по АДРЕСА_1, полички з замком, де знаходились гроші. Відсутність такої полички також підтвердили потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_5, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12.

Колегія суддів вважає, що зроблені слідчим під час оформлення протоколу помилки не можуть свідчити про неналежність даного доказу, оскільки під час огляду нічого не вилучалось, а посилання в протоколі про наявність грошей не має відношення до справи, оскільки це була отримана магазином виручка після скоєного злочину, що підтвердила свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_14.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, слідчий ОСОБА_14 займалась проведенням досудового розслідування на підставі доручення від 28.12.2013року ( том 1 а.с.57) та створеної слідчої групи ( том 1 а.с.59), а огляд місця скоєння правопорушення нею проводився в зв'язку з чергуванням, а тому доводи апеляцій обвинувачено ОСОБА_4 й захисника стосовно суттєвих порушень кримінально - процесуального законодавства з боку слідчого, є безпідставними.

Відносно доводів апеляції прокурора про призначення обвинуваченому більш суворого покарання, то колегія суддів вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування вироку оскільки є безпідставними та не обґрунтованими.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.65 КК України врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_4, та обставини які пом'якшують та обтяжують покарання.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, при цьому вважає, що покарання призначене ОСОБА_4 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: