Постанова № 40354256, 03.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р.Справа № 915/91/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів О.Ю. Аленіна, С.В.Таран

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Новацький М.В.

від Южноукраїнської міської ради - Майстренко Л.П.

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 р.

у справі № 915/91/14

за позовом прокурора м. Южноукраїнська в інтересах держави в особі Южноукраїнської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення збитків у сумі 151573,59 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 р. (колегія суддів у складі: Бритавська Ю.С. - головуючий, Фролова В.Д., Бездоля Д.О.) задоволено позов прокурора м. Южноукраїнська (далі також - Прокуратура) в інтересах держави в особі Южноукраїнської міської ради (далі також - Позивач, Рада); стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі також - ФОП ОСОБА_3, Відповідач, Скаржник) на користь Южноукраїнської міської ради 151573,59 грн. збитків; стягнуто з Відповідача в дохід Державного бюджету України 3031,47 грн. судового збору.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, відмовивши у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, Скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Так, ФОП ОСОБА_3 вказує, зокрема, на непідсудність даного спору господарському суду.

У відзивах на апеляційну скаргу прокурор м. Южноукраїнська та Рада просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях представники Позивача та Прокуратури просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши оскаржуване рішення без змін. Представник Позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши вказане судове рішення та відмовивши у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, матеріалам справи, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.04.2009 р. № 23481493 на підставі договору про інвестування капітального будівництва майнового торгівельно-розважального комплексу, укладеного між фізичною особою ОСОБА_3 та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_9 від 31.07.2006 р., було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва, майновий торгівельно-розважальний комплекс, за адресою: АДРЕСА_1.

27.05.2009 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Южноукраїнської міської ради з заявою про переоформлення права оренди земельної ділянки за вищевказаною адресою з ОСОБА_9 на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на об'єкт незавершеного будівництва на черговій сесії міської ради та встановлення орендної плати на період будівництва, застосувавши при цьому коефіцієнт 0,5.

Рішенням Ради від 31.03.2011 р. № 171 надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 для комерційного використання в довгострокову оренду терміном на 10 років під розміщення та обслуговування об'єкту незавершеного будівництва - майнового торгівельно-розважального комплексу по АДРЕСА_1, загальною площею 0,2260 га, а також рекомендовано Відповідачу подати міській раді на розгляд та затвердження технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку не пізніше як у шестимісячний термін.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач фактично користувався даною земельною ділянкою з 01.04.2011 р. по 01.01.2014 р., однак необхідна технічна документація із землеустрою ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі виготовлена і відповідно затверджена не була, договір оренди землі між сторонами не укладений, та Відповідачем протягом зазначеного періоду плата за користування земельною ділянкою не сплачувалась.

У зв'язку з викладеним Позивач двічі запрошував Відповідача листами від 01.06.2013 р. № 2204/01-35/22 та від 06.12.2013 р. № 4956/01-35/22 на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначені відповідно на 11.06.2013 р. о 09 год. 30 хв. та 16.12.2013 р. о 13 год. 30 хв. Засідання вказаної вище комісії були проведені у призначені дні, про що складені відповідні акти № 12 та № 10, згідно яких комісією визначено розмір збитків, завданих ФОП ОСОБА_3 Раді, у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю) за час фактичного користування даною земельною ділянкою за періоди: з 01.04.2011 р. по 01.06.2013 р. - у розмірі 125048,20 грн., з 01.06.2013 р. по 01.01.2014 р. - у розмірі 26525,39 грн., при чому перше засідання відбулось за відсутності Відповідача, а на другому був присутній його представник, який від підпису у відповідному акті відмовився.

07.08.2013 р. виконавчим комітетом Южноукраїнської міськради прийнято рішення № 231 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", абзацом 13 п. 1 якого затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 11.06.2013 р. про визначення розміру збитків, нанесених даній міськраді ФОП ОСОБА_3 за час фактичного користування земельною ділянкою, яка розташована за вищевказаною адресою, за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2013 р. у сумі 125048,20 грн.

Листом від 12.08.2013 р. № 3345/01-35/22 Позивач повідомив Відповідача про прийняття вказаного рішення та запропонував останньому сплатити зазначені збитки у термін до 07.09.2013 р., проте ФОП ОСОБА_3 збитки у зазначеному розмірі не сплатив, що і стало підставою для звернення Прокуратури в інтересах держави в особі Ради до господарського суду із відповідним позовом.

Крім того, в процесі розгляду справи місцевим господарським судом, 05.02.2014 р. виконкомом Южноукраїнської міськради прийнято рішення № 30 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", абзацом 10 пункту 1 якого затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.12.2013 р. про визначення розміру збитків, нанесених названій раді ФОП ОСОБА_3 за час фактичного користування згаданою вище земельною ділянкою за період з 01.06.2013 р. по 01.01.2014 р. в сумі 26525,39 грн., у зв'язку з чим Прокуратура звернулась до господарського суду першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог на вказану вище суму.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У відповідності до ч. 3 зазначеної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків.

За приписами п. д) ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність повного складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки - шкоду (збитки), їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вину особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність у бездіяльності Відповідача щодо не здійснення оплати за користування вказаною земельною ділянкою складу правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно з п. п. 1, 2 якого, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад; до складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

У відповідності до п. 3 даного Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктами 4, 5 вищезгаданого Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості); збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Згідно статей 274, 288, 290 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

За таких обставин, враховуючи, що саме Відповідач користувався вказаною вище земельною ділянкою, не здійснюючи відповідну оплату, вищезгадані рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міськради від 07.08.2013 р. № 231 та від 05.02.2014 р. № 30, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Відповідачем не оскаржувались та є чинними на час розгляду справи, а отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено заявлені позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_3 151573,59 грн. збитків, завданих використанням цієї земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 01.04.2011 р. по 01.01.2014 р.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками суду про те, що до Відповідача у зв'язку з придбанням об'єкту незавершеного будівництва перейшло право на користування вказаною вище земельною ділянкою на тих же умовах, які були і у СПД- фізичної особи ОСОБА_9, зокрема, для комерційного використання. Даний висновок також підтверджується вищезгаданим рішенням Ради від 31.03.2011 р. № 171, яким надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ФОП ОСОБА_3 саме для комерційного використання.

Стосовно посилання Відповідача на те, що він як фізична особа-підприємець не є належним відповідачем у даній справи, колегія суддів зазначає наступне: саме Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Позивача з заявою про переоформлення права оренди на вказану земельну ділянку та вищезгаданим рішенням Ради від 31.03.2011 р. № 171 надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, саме Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, у зв'язку з чим зазначені доводи Відповідача повністю спростовуються і до уваги судовою колегією не приймаються.

Що стосується доводів Скаржника про невірне обрання для цієї земельної ділянки коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф 2,5, як для земель комерційного використання, оскільки фактично земельна ділянка не використовується для ведення господарської діяльності, тому для неї повинен бути застосований коефіцієнт Кф 0,5 як для земель, зайнятих поточним та відведеним під майбутнє будівництво, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 р. за № 388/12262, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8. Нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою, в якій застосовується, зокрема, Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо). Згідно п. 3.5 вказаного Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (зокрема, форми № 6-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 р. № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 р. за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. Додатком 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку затверджено Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), зокрема, для категорії землі за функцією використання "Землі комерційного використання" передбачений коефіцієнт 2,5; для категорії "Інші землі", в т. ч. "Землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво - коефіцієнт 0,5. Згідно з Витягом від 09.04.2014 р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану за вищевказаною адресою (кадастровий номер 4810800000:13:004:0013), цільовим призначенням земельної ділянки є "для іншої комерційної діяльності". Відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем, цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки є комерційне використання.

Вищезгаданим рішенням Ради від 31.03.2011 р. № 171 Відповідачу надавалась згода на розробку технічної документації саме для комерційного використання під розміщення та обслуговування об'єкту незавершеного будівництва.

ФОП ОСОБА_3 у встановленому порядку не надавались Позивачу документи на підтвердження наявності у нього дозволу на проведення будівельних робіт та докази можливого здійснення будівництва на спірній земельній ділянці з метою застосування при проведенні нормативної грошової оцінки землі іншого коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, в т.ч. Кф 0,5 як для земель, зайнятих поточним та відведеним під майбутнє будівництво. Також Відповідачем не доведено, що на земельній ділянці протягом періоду нарахування збитків велись будівельні роботи або планувалось майбутнє будівництво.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про вірне застосування при нормативній грошовій оцінці даної землі коефіцієнту - Кф 2,5.

Відтак, дослідивши наведені вище положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 р. залишити без змін.

Постанова підписана 04.09.2014 р.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя С.В. Таран