Постанова № 40354258, 02.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р.Справа № 923/188/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

за участю представників сторін в судовому засіданні:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

на рішення господарського суду Херсонської області від 19.05.2014 р.

по справі № 923/188/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

до Приватного підприємства „Агропрогрес"

про 33 142,95грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Агропрогрес» 33142,95 грн., з яких: 16438,24 грн. заборгованості по кредиту, 15711,21 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 33,42 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 960,08 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за його використання по кредитному договору № 11113358000 від 31 січня 2007 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 травня 2014 року у справі №923/188/14 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення заборгованості, оскільки з позовом до суду він звернувся 19 лютого 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту та відсотків задоволенню не підлягають.

Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк»,. На думку скаржника, господарським судом першої інстанції не були досліджено, коли саме позивач довідався про порушення свого права, оскільки це є важливим при вирішенні питання про застосування строку позовної давності.

Представники сторін в судове засідання господарського суду не з'явились, хоча про час і місце судового засідання повідомлені господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» за відсутністю представників сторін у судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи випливає, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", та Приватним підприємством "Агропрогрес", 31 січня 2007 року укладено кредитний договір № 11113358000, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі не поновлюваної кредитної лінії в сумі ліміту 64400 грн під 17,5 % річних (за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк - 27 % річних) з порядком погашення, встановленим графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору від 31.01.2007р.), але не пізніше 31 січня 2010 року.

При цьому, відповідно до пунктів 1.3.4. та 1.3.5. кредитного договору нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360"; позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк протягом перших 5 (п'яти) робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який було нараховано проценти за користування кредитом.

На виконання умов договору, відповідно до меморіального ордеру № 0600312774 від 31.01.2007р. позивач надав відповідачу 64400 грн. кредитних коштів.

Натомість, за обліковими даними позивача позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, на підставі чого заборгував 16438,24 грн по кредиту та 15711,21 грн по процентам.

Також на підставі пункту 7.1. кредитного договору, яким сторони обумовили за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит сплату останнім пені у розмірі 0,4 % річних від суми простроченої заборгованості, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України, позивач нарахував відповідачу до сплати 33,42 грн пені за порушення строків сплати кредиту та 960,08 грн пені за порушення строків сплати відсотків.

Таким чином матеріали справи свідчать, що за своєю юридичною природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором, за яким, відповідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України, банк (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням зобов'язань за вказаним договором.

Проте, враховуючи заяву відповідача у господарському суді першої інстанції про застосування позовної давності, яка сплинула, вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Зокрема, статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки; до вимог про стягнення неустойки за статтею 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

За своєю правовою природою, відповідно до приписів частини першої статті 251, статті 256 ЦК України, позовна давність є певним періодом у часі, який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу. При цьому, згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом зазначених правових норм та виходячи з аналізу умов кредитного договору, вбачається, що оскільки позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, (п. 1.2.2., п. 1.3.), у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно до графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору) останній платіж з повернення кредиту повинен був здійснений відповідачем 01.02.2010р.

Водночас, за змістом статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як слідує з листа Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" вих. № 52/30-31-1123 від 19.05.2014р. остання сплата за кредитом відповідачем здійснена 28.09.2010р., у зв'язку з чим строк позовної давності підлягає обрахунку з наступного дня, тобто з 29.09.2010р.

За змістом частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлені обставини свідчать, що позивач звернулось до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для пред'явлення позову.

Таким чином, доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, неправомірно не з'ясував момент коли позивач дізнався про порушення його прав, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк», а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 19 травня 2014 року по справі №923/188/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко