Ухвала суду № 40348694, 03.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2014 р. м. Київ К/800/51417/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника ПАТ «Катіон» Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Маслія В.І., Руденко Н.В., Степанова А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Катіон» до Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Катіон» (далі - ПАТ «Катіон») пред'явило позов до Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію змін щодо прав власності на нежитлове приміщення частини модуля П- 15, що розташований по АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію розподілу вказаного нежитлового приміщення між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зменшити площу вказаного нежитлового приміщення з 908,7 кв.м до 487,5 кв.м..

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Катіон» задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зобов'язано Реєстраційну службу Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області провести державну реєстрацію змін щодо прав власності на нежитлове приміщення частини модуля П-15, що розташований по АДРЕСА_1; скасовано державну реєстрацію розподілу вказаного нежитлового приміщення між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зменшено площу вказаного нежитлового приміщення з 908,7 кв. м. до 487,5 кв. м..

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що в 2007 році ОСОБА_6 в частині модулю П-15 площею 487,5 кв. м, яку купив у товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал- Авто», здійснив реконструкцію: утеплив приміщення за рахунок монтажу стін із пінобетонних блоків; зробив горизонтальне перегородження, створивши таким чином перший та другий поверхи. Внаслідок цього площа першого поверху приміщення зменшилась до 446,0 кв. м, з'явився другий поверх площею 462,7 кв. м, внаслідок чого загальна площа приміщення збільшилася та стала - 908,7 кв. м.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2007 року позов був задоволений. За ОСОБА_6 визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 908,7 кв. м. та зобов'язано Хмельницьке БТІ здійснити державну реєстрацію цього права.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року у справі № 22-а-14005/08/9104 апеляційна скарга була задоволена, постанова Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2007 року скасована; провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Хмельницького БТІ закрито. Ухвала набула законної сили.

З наведеного слідує, що судове рішення, яким за ОСОБА_6 було визнано право власності на нежитлове приміщення площею 908,7 кв.м. та зобов'язано Хмельницьке БТІ здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 908,7 кв. м., скасоване.

17 червня 2010 року між ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7 укладено договір про виділення частки в спільному майні подружжя, за яким ОСОБА_7 набула право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення площею 908,7 кв.м., що ' розташоване по АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 Право власності за ОСОБА_7 було зареєстровано 21 червня 2010 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26477837 від 21 червня 2010 року.

Рішенням Хмельницького міськрайоного суду від 10 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року у справі №2-7969/2010 року за позовом ПАТ «Катіон» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано недійсним договір виділення частки в спільному майні подружжя від 17 червня 2010 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 листопада 2012 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2013 року, позов ПАТ «Катіон» до ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області задоволено частково; в позові щодо знесення самочинного будівництво реконструкції (утеплення із пінобетонних блоків; горизонтального перегородження, яким створено 1-й та 2-й поверхи) частини модуля П-15, розташованого по АДРЕСА_1 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2013 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2013 року в частині відмови у позові ПАТ «Катіон» і в цій частині прийнято нове рішення, яким позов ПАТ «Катіон» задоволено.

Зобов'язано ФОП ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинне будівництво - реконструкцію частини модуля П-15, розташованого по

АДРЕСА_1.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 24 квітня 2013 року у справі 16/5025/1391/11 господарським судом Хмельницької області видано відповідний наказ від 15 травня 2013 року, а за заявою ПАТ «Катіон» 27 травня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП №38149833.

26 червня 2013 року в процесі виконавчого провадження представником ОСОБА_6 була подана заява з додатками, відповідно до якої на даний час згідно реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстрована частина модуля П-15 площею 908,7 кв. м., власниками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції У країни 12 грудня 2011 року № 3502/5 та зазначив, що позивач Державному реєстратору заяви про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав не подавав.

В зв'язку із цим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем відсутній публічно-правовий спір, позивачем не наведено фактичних обставин порушення рішеннями, діями чи бездіяльністю Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, як державного органу, його права, так як ПАТ «Катіон» жодного відношення до даної будівлі не має, оскільки власником будівлі являється ОСОБА_6.

Із таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погодився та зазначив, що реєстрація в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно - частину модуля П-15 площею 908,7 кв.м. за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частках 1/2 кожному здійснює перешкоди у виконанні постанови Вищого господарського суду України від 24 квітня 2013 року у справі №16/5025/1391/11 про знесення самочинного будівництва, чим порушує права позивача.

Пославшись на пункт 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили, а також на статті 6, 13, 124 Конституції України апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №401 Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року постанова Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2007 року, якою за ОСОБА_6 було визнано право власності на нежитлове приміщення площею 908,7 кв.м. та зобов'язано Хмельницьке БТІ здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 908,7 кв.м. скасована.

Рішенням Хмельницького міськрайоного суду від 10 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2011 року, у справі №2-7969/2010 року позов ПАТ «Катіон» до ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договову про виділення частки в спільному майні подружжя від 17 червня 2010 року укладений між ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7, за яким ОСОБА_7 набула право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення площею 908,7 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 задоволено.

Також постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2013 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2013 року в частині відмови у позові ПАТ «Катіон» до ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області і в цій частині прийнято нове рішення, яким позов ПАТ «Катіон» задоволено.

Зобов'язано ФОП ОСОБА_6 за власний рахунок знести самочинне будівництво, а саме реконструкцію частини модуля П-15, розташованого у АДРЕСА_1.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до вірного висновку про те, що реєстрація в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно - частину модуля П-15 площею 908,7 кв. м. за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частках 1/2 кожному здійснює перешкоди у виконанні постанови Вищого господарського суду України від 24 квітня 2013 року у справі №16/5025/1391/11 про знесення самочинного будівництва, чим порушує права позивача.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: