Ухвала суду № 40348693, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/800/15083/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуСлов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службина постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 у справі № 2а/0570/16089/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД»доСлов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової службипровизнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» звернулося до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003551542 від 06.11.2012.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2013 скасовано, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003551542 від 06.11.2012.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- 20.04.2011 позивачем подано декларацію з ПДВ за березень 2011 року, у рядку 8.1 якої зазначено суму податкового кредиту: обсяги придбання - 30 9810 грн., дозволений податковий кредит - 61 962 грн.; у рядку 7 зазначено - усього податкових зобов'язань - 50 376 грн.;

- 24.01.2012 позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011, відповідно до якого платником самостійно збільшено суму податку на додану вартість, яка у звітному (податковому) періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в розмірі 47 914 грн.;

- відповідачем проведено камеральну перевірка уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ позивача у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 4421/15-210/23124940 від 17.09.2012.;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у зв'язку з несплатою позивачем до бюджету суми штрафу в розмірі 3% від суми недоплати внаслідок збільшенням суми податку на додану вартість в розмірі 47 914 грн., яка у поточному звітному (податковому) періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003551542 від 06.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 2 395,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року не виконано вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, а саме, - не розраховано та не сплачено до бюджету суму штрафу в розмірі 3% від суми недоплати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для підприємств, які обрали систему оподаткування в порядку ст.209 Податкового кодексу України, не передбачено обов'язку розраховувати та сплачувати до бюджету суму штрафу в розмірі 3 % від суми недоплати, оскільки уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст.209 розділу V ПК України, який затверджений наказом ДПА України №41 від 25.01.2011, що діяв на той час), не містить рядка для визначення суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. З огляду на те, що позивачем своєчасно подано до податкового органу уточнюючий розрахунок, самостійно усунуто виявлені помилки, а бюджет за висновками контролюючого органу не зазнав втрат, то суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим та недоведеним висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За змістом пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Пунктом 209.2 ст.209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Можливість виправлення сільськогосподарським підприємством помилки у сумі ПДВ, яка залишається у розпорядженні такого підприємства, передбачена рядком 25.2 уточнюючого розрахунку з ПДВ.

Згідно п.5 р.VI Поряду заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) уточнюючий розрахунок може подаватися як самостійний документ або у складі декларації.

Пунктом 7 р.VI названого Порядку передбачено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26 уточнюючого розрахунку з ПДВ.

Таким чином, якщо платник податку, який застосовує спеціальний режим оподаткування, самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов'язаний виконати вимоги ст.50 Податкового кодексу України з урахуванням положень п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим п.50.1 ст.50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірного застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення останнім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин у даній справі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003551542 від 06.11.2012 та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2013 у справі № 2а/0570/16089/2012.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний