Ухвала суду № 40344080, 04.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/94/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1878/2014

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Головенко О.С.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Пнівчук О.В., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.

з участю: представника відповідачів ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Болехівського міського суду від 22 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись в суд з позовними вимогами, які збільшили під час розгляду справи, про стягнення з ПрАТ СК «Перша», ОСОБА_2 та ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, вартість витрат на лікування та компенсацію неотриманої заробітної плати. Позов обґрунтували тим, що 29.08.2012 року ОСОБА_6 керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої зазнав пошкоджень автомобіль ОСОБА_5 марки «Мерседес-Бенц Спринтер» д.н.з НОМЕР_3, а позивачі отримали тілесні ушкодження.

Рішенням Болехівського міського суду від 22.05.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто в користь ОСОБА_5 з ПрАТ СК «Перша» 1706,02 грн. недоплаченого страхового відшкодування та 1500 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_6 - 17093,50 грн. завданої майнової шкоди, яка не покривається страхувальником, 3647 грн. витрат на проведення судової експертизи, з ОСОБА_2 - 7325,78 грн. завданої майнової шкоди, яка не покривається страхувальником, 1563 грн. витрат на проведення судової експертизи. Стягнуто в користь ОСОБА_4 з ПрАТ «Перша» 3000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стягнення судового збору в дохід держави.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його частково незаконним та необґрунтованим, ухваленим за порушення норм матеріального та процесуального права ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

Вказує, що ним в позовній заяві ставились вимоги про стягнення матеріальної шкоди із водія ОСОБА_6 та власника транспортного засобу ОСОБА_2 в солідарному порядку, проте суд розглянув цю вимогу про стягнення шкоди у частках та з врахуванням вини відповідачів, однак не вказав у рішенні правової підстави стягнення шкоди не солідарно а частково з відповідачів в даний конкретній ситуації.

Так, апелянт посилається на п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Також відповідно до п.2.2. Правил дорожнього руху власник транспортного засобу має право передавати його у користування іншій особі, яка має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Вважає, що суд повинен був при ухваленні рішення стягнути матеріальну шкоду з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в солідарному порядку.

За наведених доводів просить скасувати частково оскаржуване рішення в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 26125,31 грн. у частках відповідно з ОСОБА_7 70%, що становить 170093,50 грн. та ОСОБА_2 30%, що становить 7325,78 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення з них 26125,31 грн. матеріальної шкоди та витрати в сумі 5210 грн. проведення експертизи в солідарному порядку.

Апелянт в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а клопотання про відкладення розгляду справи із-за відсутності адвоката не підтверджено жодними доказами що той знаходиться у відпустці і що між ними укладена угода про надання правової допомоги, оскільки наявний у справі договір про надання правової допомоги (а.с 59, Т-1), передбачає надання правової допомоги в суді першої інстанції. Тому апеляційну скаргу слід розглянути по наявних у справі доказах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду відповідає.

Рішення, в частині визначеної суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення її частково з ПрАТ СК «Перша» ОСОБА_5 не оскаржує, а тому колегією суддів не переглядається.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині визначення способу відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у завданні шкоди, спричиненої ДТП, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи ступінь вини кожного з відповідачів, така відповідальність є частковою.

Судом встановлено, що 29.08.2012 року на автодорозі «Стрий-Мамалига» між населеними пунктами с. Черемхів та с. Лісний Хлібичин Коломийького району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_6 та марки «Мерседес-Бенц Спринтер» д.н.з НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_5 і який керував нею, в результаті чого автомобіль позивача зазнав пошкоджень. Вироком Коломийського міськрайонного суду від 08.02.2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні цього ДТП та засуджено за ч.1 ст.286 КК України до штрафу розміром 4250 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на два роки.

Судом першої інстанції встановлено, що відшкодуванню підлягає різниця між фактичним розміром шкоди, завданої ОСОБА_5 пошкодженням автомобіля в ДТП і страховою виплатою в сумі 26125,31 грн., з яких з врахуванням стягнення 1706,02 грн. з відповідача ПрАТ СК «Перша», з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 24419,29 грн.

В силу дії частини 4 ст.1187 ЦК України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Згідно п.2.2., Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як вірно встановлено судом першої інстанції власник автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2 28.08.2012 року передав автомобіль у користування ОСОБА_6, не врахувавши того, що останній на той час був позбавлений права керувати транспортним засобом.

Таким чином, на момент скоєння ДТП ОСОБА_6 без достатньої правової підстави керував транспортним засобом зі згоди ОСОБА_2, що вказує на недбалість власника автомобіля.

Зважаючи на визначення ступеня вини у діях кожного з відповідачів, майнова шкода та понесені позивачем судові витрати підлягають розподілу пропорційно

Стягуючи завдану матеріальну шкоду на користь позивачів на підставі 4 ст.1187 ЦК України, суд першої інстанції правильно визначився з нормою матеріального права, та взяв до уваги вищевказані істотні обставини, врахував неправомірні дії власника транспортного засобу, визначив правильний порядок розподілу часток відшкодування завданої матеріальної шкоди - 70% - з ОСОБА_6 та 30 % з ОСОБА_2, що відповідно становить 17093,50 грн. та 7325,78 грн.

Доказів того, що оскаржуваним рішенням порушені права позивача, останній не представив. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Болехівського міського суду від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський