Ухвала суду № 40336446, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/95031/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року

у справі № 2а-10922/10/1570

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чорномортехфлот»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Чорномортехфлот» (далі - ПАТ «Чорномортехфлот»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000931520/0 від 12 серпня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку декларації ПАТ «Чорномортехфлот» з податку на додану вартість за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 495/15-2/01385479/188 від 05 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000931520/0 від 12 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300 693,90 грн. (200 462,60 грн. - основний платіж, 100 231,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Агрофортуна», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагента.

Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на невизнання органом державної податкової служби за місцем реєстрації постачальника позивача поданої ним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (ячменю фуражного третього класу, українського походження, врожаю 2009 року) у ПП «Агрофортуна» підтверджується дослідженими судовими інстанціями належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, актами прийму-передачі товару, платіжними дорученнями , що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ПАТ «Чорномортехфлот» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані поставки здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати постачальником податку до бюджету або від звітування ним до органу державної податкової служби за місцем реєстрації (визнання/невизнання поданої ним декларації документом податкової звітності), а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.