Ухвала суду № 40336447, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/85345/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року

у справі № 2а-1670/1982/11

за позовом Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві; відповідач), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002292301/0 від 03 серпня 2005 року, № 0002292301/1 від 10 жовтня 2005 року, № 00002292301/2 від 27 грудня 2005 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 333 333,00 грн. за основним платежем та 333 333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року апеляційну скаргу ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002292301/0 від 03 серпня 2005 року, № 0002292301/1 від 10 жовтня 2005 року, № 00002292301/2 від 27 грудня 2005 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 333 333,00 грн. за основним платежем та 333 333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року та залишення в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Полтаві на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено комплексну документальну перевірку ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2004 року, за результатами якої складено акт № 370/23-1/32017261 від 01 серпня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002292301/0 від 03 серпня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 729 818,00 грн. (364 909,00 грн. - основний платіж, 364 909,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002292301/1 від 10 жовтня 2005 року та № 00002292301/2 від 27 грудня 2005 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 301 від 13 серпня 2004 року та № 280 від 13 серпня 2004 року, виписаних на його адресу Підприємством «Укрінвопромінвест», з підстав відсутності факту реального виконання робіт з проведення оцінки протипожежного стану всіх комплексів, територій та об'єктів промислового та непромислового значення ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», обумовлених договором № 60/08 від 12 серпня 2004 року, а також з проведення обстеження системи управління охороною праці на об'єктах позивача, обумовлених договором № 33/08 від 12 серпня 2004 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову та задовольняючи його, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними операціями з підстав їх підтвердження відповідними первинними документами.

При цьому Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з недоведеності відповідачем тієї обставини, що роботи, виконані Підприємством «Укрінвопромінвест» за договорами № 60/08 від 12 серпня 2004 року та № 33/08 від 12 серпня 2004 року, придбано ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» без мети їх використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає вказану правову позицію суду апеляційної інстанції неправомірною, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин був факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому варто враховувати, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладено на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування податком на додану вартість, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, належить саме позивачу у справі. Крім того, відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаної операції.

В розглядуваній ситуації судом першої інстанції встановлено, що документальне оформлення господарських операцій за договорами № 60/08 від 12 серпня 2004 року та № 33/08 від 12 серпня 2004 року здійснено без фактичного виконання робіт з проведення оцінки протипожежного стану та обстеження системи управління охороною праці.

Зокрема, в матеріалах справи наявний висновок фахівця ВДПН УПНПД Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Полтавські області № 1 від 09 червня 2005 року, зроблений в ході проведення експертизи аналітичних звітів Підприємства «Укрінвопромінвест» за договором № 60/08 від 12 серпня 2004 року, з якого вбачається, що інформація, викладена в названих звітах про протипожежний стан службових та виробничих приміщень філій ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», не містить аналізу протипожежного стану на даних об'єктах, а є по суті витягом з нормативних актів України, які регулюють відносини в галузі протипожежної безпеки, та не може бути використана працівниками підприємства для поліпшення протипожежного стану, позаяк протипожежний стан конкретних службових та виробничих приміщень філій не досліджувався.

Що стосується робіт, обумовлених договором № 33/08 від 12 серпня 2004 року, то на підтвердження їх реального характеру позивачем долучено до матеріалів справи акт № 11 від 30 вересня 2004 року про завершення етапу робіт та передачу підприємству двадцяти семи книг документацій.

Водночас контролюючим органом під час проведення перевірки з'ясовано, що контрагентом ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» для виконання умов договору № 33/08 від 12 серпня 2004 року укладено з Державним підприємством «Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України» договір № 05-19-1577 від 31 серпня 2004 року.

Начальником вказаного підприємства пояснено, що роботи за названим договором фактично не виконано, а лише надано безкоштовні рекомендації щодо побудови системи управління охороною праці на виробництві, спираючись на які позивач повинен був побудувати або поліпшити систему управління охороною праці, а потім викликати представників ДП «Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України» для проведення аудиту та складання відповідного звіту з рекомендаціями щодо поліпшення системи управління охороною праці на всіх філіях ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Проте, виклику від позивача не надходило, відповідні роботи не проводились, жодні документи Підприємству «Укрінвопромінвест» не передавались, акт здачі-прийому робіт не підписувався, фактичне обстеження стану системи управління охороною праці на об'єктах ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не здійснювалось.

За змістом частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем, в свою чергу, в ході розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження реального виконання контрагентом робіт, обумовлених договорами № 60/08 від 12 серпня 2004 року та № 33/08 від 12 серпня 2004 року, а також доказів, які б свідчили про можливість використання в господарській діяльності аналітичних звітів (за договором № 60/08 від 12 серпня 2004 року) та висновків аудиту (за договором № 33/08 від 12 серпня 2004 року).

Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

У спірній ситуації із змісту постанови Харківського апеляційного адміністративного суду не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки обставин у справі. Проте, суд апеляційної інстанції фактично надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, без належного мотивування причин цього.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.